Про це заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль, пише Opinion.
«Україна тривалий час була одним із найбільших виробників, який входив до десятки експортерів азотних добрив. Проблема виникла тоді, коли почалися складнощі з ціною російського газу, до яких додалися політичні аспекти. У структурі собівартості азотних добрив до 60-70% — вартість природного газу», — пояснив він.
Коваль підкреслив, що з введенням обмежень на митниці ситуація тільки загострилася.
«Хоч, можливо, це комусь видасться непатріотичним, але я скажу, що якби ми сьогодні мали нормально сформований вільний ринок імпортних мінеральних добрив, це дало б змогу аграріям почуватися впевненіше напередодні посівної. А ще краще було б, якби ми були забезпечені українськими добривами, але в нас складаються дуже непрості стосунки з нашими хіміками: в окремі місяці вироблені в Україні міндобрива на внутрішньому ринку були вдвічі дорожчими, ніж ті, які йшли на експорт», — зазначив він.
Коваль також додав, що Україна має варіанти розв'язання проблеми.
«Є інше джерело, можна синтезувати газ із бурого вугілля, як це робить Китай, котрий сьогодні стає одним із найбільших виробників азотних міндобрив. Діють схожі програми і в Північній Кореї. Україна не просто має поклади такого вугілля — у західних областях, на Кіровоградщині уже навіть розроблено відповідні бізнес-проекти. А Китай навіть давав нам кредити за досить прийнятною ціною, щоб розгорнути цілу програму з виробництва газу спеціально для виробництва добрив», — розповів Коваль.
Він підкреслив, що проблема комплексна, але системно її так і не почали розв'язувати, а аграрії продовжують від цього страждати.

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Україна у 2025 році стала найбільшим покупцем мінеральних добрив із Польщі.

Група компаній «Агрейн» завдяки диференційованому внесенню добрив змогла вдвічі скоротити їх використання без втрати врожайності.

За роки незалежності аграрний сектор України пройшов шлях від глибокої кризи 1990-х років до перетворення на глобального гравця на світових ринках та постачальника продовольства до сотень країн. Повномасштабна війна суттєво уповільнила розвиток галузі та принесла значні руйнування. Але, незважаючи на це, аграрний сектор залишається основою економіки України, забезпечує близько 9–12% ВВП і формує приблизно 60% загального товарного експорту, залишаючись головним джерелом надходження валюти.

Сільгоспвиробники практично завершили збирання ранніх зернових, зернобобових культур і ріпаку. Через паралізовану логістику та труднощі зі збутом продукції закупівельні ціни на зернові обвалилися й опустилися нижче собівартості виробництва. Аграрії не продають зібраний врожай, а отже не мають обігових коштів перед осінньою посівною.

Обмеження морського експорту може завдати українському агросектору багатомільярдних збитків. Протягом 6-12 місяців виробники ризикують недоотримати $2-4 млрд, а до 60% зернових господарств — працювати у збиток.

Осіння посівна кампанія озимих зернових культур невдовзі розпочнеться. Тому водночас із традиційним живленням важливе проведення передпосівної обробки насіннєвого матеріалу озимих пшениці та ячменю L-амінокислотами та легкозасвоюваними мікроелементами і здійснення позакореневих підживлень.

Особливим драйвером, який змінив структуру посівних площ, є воєнна ситуація.

Багато експертів і практиків зазначають, що після перемоги в Україні буде інвестиційний бум, і до цього вже готуються відповідні фонди. Але коли це буде в часових межах, важко прогнозувати, так само як і ризики, які залишатимуться. Але й за сьогоднішніх умов Україна зберігає інвестиційну привабливість.
.jpg)
Критична нестача працівників та мобілізація — одні з ключових питань для агросектору. На державному рівні знову прийняли зміни у визначенні критеріїв і статусу критичності підприємств, а це тягне за собою перегляд підходів до бронювання.

Кожна посівна, проведена під час воєнного стану, дається аграріям дедалі складніше. Цього року, окрім військового фактора, значно вплинули погодні умови, через що сівба затягнулася на 10-14 днів від середньостатистичних термінів.