Як наблизити добу українських сільськогосподарських перемог?

29 січня 2024, 07:03 2219
Олександр Длігач

Думаю, що не відкрию Америку, якщо вчергове скажу про нагальну необхідність оснащення українських фермерських господарств та/або їхніх кооперативів невеликими фермерськими елеваторами, що зможуть дати аграріям перспективу отримати найбільший зиск від свого виробництва та убезпечити збіжжя від втрат.

Історичний розвиток славних земель та народів сучасної України знає цілу низку креативних підходів у самозабезпеченні. З покоління у покоління передавалася у наших людей мрія — щасливо і вільно трудитися.

Трудом здобувати благополуччя власного дому ми прагнули в усі доби так само, як і інші народи світу. Та розташування наших країв і за часів Київської Руси, і до того ставало «ласою нагородою» для загарбників усіх мастей.

Філософи та економісти, правники та селекціонери, підприємці та вчені наші, ще за царя Гороха і за радянську добу знаходили сенси доказовості того, що спільні зусилля вільних власників земельних наділів додають і сили, і компетенції задля розвитку власного господарства.

Та попередні сотні років і десятки поколінь, відірвані від землі як власності та відповідальності, перетворили свідомість нашу так, що вже тридцять років українці ламають «заскорузлу» радянську традицію багатогранної роботи у сільському господарстві — на українській ниві!

Саме одного з напрямів виробництва на землі — збереження сільгосппродукції — ми й торкнемося у цій колонці.

Так, радянська доба лишила у системі хлібопродуктів значний парк елеваторної ємності, що був швидко «приватизований» за схемою «за борги». Новітня забудова також практично повністю належить або міжнародним трейдерам, або великому бізнесу.

Світовий досвід

Якщо технології обробки землі, догляду за рослинами та техніка обробітку та збору врожаїв більш-менш прогресує, то для збереження зернових та зернобобових сотні років використовуються всього два способи: «підлогове» збереження та ємності. До речі, «ємності» з прадавніх часів і у різних народів майже повторювали одні й ті самі технології: ями, обмазані глиною, великі глиняні горщики, комори, корчаги…

Так, наприклад, конструкції канадської компанії Westeel відомі з 1905 року та доступні по всьому світу. Через століття після виходу на ринок компанія перетворилася на світового лідера у виробництві конструкцій циліндричних ємностей зі сталі і є основним виробником для фермерських господарств Північної Америки.

Працюючи на замовлення господарств з багатьох країн світу, китайські компанії також виробляють аналогічну продукцію — великі силосні ємності.

Розуміючи проблеми, що накопичуються і не вирішуються останніми десятиліттями, у березні 2020 року голова наглядової ради заводу «Лубнимаш» Володимир Кудрик спрогнозував сплеск попиту на фермерські елеватори невеликої потужності. При цьому підприємство виробляє такі самі великі силосні ємності, як і вищезгадані компанії.

Прийняттям відповідних законів та інших нормативно-правових актів Україна, як і більшість країн світу, реалізує Програму посилення приватного виробництва в аграрному секторі економіки. 

Слід відмітити, в Україні існує майже 1200 елеваторів, ХПП та КХП, тобто сільгосппідприємств, що у своєму складі мають силосні ємності, або «склади підлогового збереження» зернового та зернобобового збіжжя. Їхня загальна потужність складає 33,8 млн т. Щодо статистики, то склади підлогового зберігання з низьким порогом автоматизації складають 46% від загальної кількості.

Засоби «хімічної війни» зі шкідниками сто років — єдине сподівання аграріїв не тільки України на збереження вирощеного врожаю.  

Проблеми збереження

У країнах високих технологій в сільськогосподарському виробництві також існують проблеми із збереженням вирощеного врожаю зернових та зернобобових. Шкідниками є не тільки комірний і рисовий довгоносики, великий та малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий борошноїд, зернова міль, борошняний кліщ, хатня миша, сірий та чорний пацюки. Біду несуть також плісняви і гриби.

Компанія FMC, наприклад, наводить наступні дані: «Щороку в світі при зберіганні зерна від комірних шкідників втрачається до 25% зібраного зерна, істотно знижуються його харчові, фуражні та посівні якості. За даними ФАО, світові втрати хлібних запасів оцінюються у 5 млн т, їх вистачило б для прожиття 150 млн людей, тобто втрачається стільки зерна, яким можна було б прогодувати населення Африки».

Розглянемо цю проблему на рівні декількох країн. Так, наприклад, у Сполучених Штатах, за оцінками експертів, післязбиральні втрати цих зерен через комах становлять від 5 до 10%, або приблизно від 2,2 до 4,4 мільярдів доларів на рік. Втрати в країнах, що розвиваються, оцінюються від 30 до 50%. Втрати оброблених товарів важко підрахувати кількісно, але вони, ймовірно, значно перевищують втрати сирих товарів.

У Китаї, згідно навіть з консервативними оцінками, щорічні втрати зерна, квасолі та олійних культур, спричинені шкідниками в матеріалах, що зберігаються, становлять близько 5% від загальних запасів, а втрати зерна, що зберігаються фермерами та домогосподарствами в країні через шкідників, становлять близько 8-10%. 

Загальний річний обсяг виробництва зерна в Китаї становить  1390,82 млрд цзінів (1 цзінь = 0,5 кілограма), тобто 695 млн т, а щорічні втрати зерна, спричинені комахами-шкідниками, складають майже 30% загальних втрат. Щорічно втрати продовольства внаслідок ураження шкідниками досягають 6 і більше мільйонів тонн, а прямі економічні втрати становлять понад 14,04 млрд юанів, або 2,04 млрд доларів (за вартості зерна 2’340 CNY, або 340$/т). 

З 2006 по 2015 рік шкідники зерна призвели до того, що Китай втратив близько 301 900 т сої, 3,336 млн т пшениці та 4,8182 млн т рису. 

У Німеччині, наприклад, визнано, що хлібний жук є одним із найпоширеніших шкідників складської продукції. З невеликого початкового зараження декількома жуками в сховищі протягом року вони можуть розвинутися до 90-мільйонної популяції і знищити до 50 т зерна. 

За оцінками експертів, близько 2% урожаю зерна в Німеччині стає жертвою різних шкідників. На додаток до прямої шкоди, спричиненої знищенням зерна, існує ще проблема його псування залишками життєдіяльності, такими як фекалії, сеча, шкіра личинок і лялечок, мертві тварини або шерсть гризунів, що також знижує цінність зерна. 

Заражена продукція часто більше не придатна для продажу або може бути продана чи використана лише в обмеженому обсязі. Фермер несе особливу відповідальність за збереження своєї продукції. Це відображено в Регламенті ЄС 852/2004. Тому захист від забруднень і домішок є головним пріоритетом для європейських фермерів.

Щорічно через шкідників втрачається від 20% до 40% світового врожаю. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, щороку хвороби рослин коштують світовій економіці приблизно 220 млрд доларів, а інвазивні комахи — близько 70 млрд доларів.

Українські реалії

Зміни в Україні, що відбуваються під час війни, відображають стале бажання людей продовжувати жити і працювати, зокрема й у секторі сільгоспвиробництва. Це насамперед стосується створення та державної підтримки великої кількості нових фермерських господарств. У цьому контексті державну політику спрямовано на посилення ролі малих фермерських господарств та їхніх кооперативів.

За попередні десятки років в Україні не було зведено жодного фермерського елеватора невеликої ємності. При цьому використання як державних, так приватних складів підлогового зберігання зерна призводить до великих його прямих втрат або зниження якості.

Крім знищення зерна пліснявами, негативною мікробною активністю, комахи та інші шкідники наносять значний згубний ефект вирощеному врожаю. Ще одним фактором серйозного зниження споживчих властивостей зібраного врожаю є його вогневе сушіння.

Так, наприклад, зернівка являє собою нерозкривний однонасінний плід рослин і складається із:

  • оболонки плоду (оплодня), розташованої на зовнішній стороні сім'я; 
  • оболонки сім'я, до якої щільно прилягає оплодень, — сім'я.

Таким чином, при вогневому сушінні завдяки різному складу та різній густині оплодня та оболонки зернівка почасту тріскається. Так вона втрачає свої головні якості: схожість, захист від шкідників, міцність для подальших дій (транспортування, складування, переробка). 

Крім того, постійне переміщення мас зернових та зернобобових культур усередині комплексу елеватора від складів або силосних корпусів до зерносушарки і назад призводить до бою зерен у великій кількості.

Так, бій зерна залежно від транспорту орієнтовно складає:

  • від норійного — 0,5%;
  • від шнекового — 2,0%;
  • від скребкового конвеєра — 2,0%. 

Оскільки спеціальних прийомів зберігання та підробітку для, безпосередньо, насіннєвого фонду зерна та зернобобових на елеваторах не існує, насіння втрачає свої кондиції, і фермерам доводиться закуповувати щороку насіння за високими ринковими цінами.

Ще одним фактором є практична монополізація ринку зберігання зернових та зернобобових культур трейдерами. Цей чинник є головним для розрахунку економічної ефективності роботи фермерських господарств. Так, закупівельна ціна на зернові та зернобобові культури у монополістів на 20-30% нижча за справедливу ринкову ціну. 

Крім того, користуючись відсутністю умов для безпечного зберігання продукції у фермерів, монополісти одержують увесь прибуток і від сезонного зростання цін у весняний контрактний період. При цьому системною стала практика закупівлі у фермера зернових та зернобобових «з-під комбайна». 

Користуючись тим, що виробник не має своїх потужностей з підробітку та зберігання збіжжя, дилери монопольного ринку, отримуючи основні прибутки, розвивають свій бізнес як у напрямі розширення земельних банків, створення власних дивізіонів збиральної техніки, так і у частині придбання та модернізації парку транспортної техніки.

Розвиток у монополістів ринку (зернових і зернобобових культур) ще й свого банку елеваторної ємності призводить до практичного диктату цін.

Війна в Україні

В Conflict Observatory порахували, що до початку повномасштабного вторгнення Україна мала щонайменше 58 млн метричних тонн (метрична тонна дорівнює 1 тис. кг. — Прим. ред.) сховищ. Через повномасштабну війну країна втратила щонайменше 8,41 млн т, або 14,57% довоєнних сертифікованих потужностей зі зберігання зерна.

Проєкт «MINNESOTA»

Саме на вирішення питання створення високоефективних сучасних комплексів із зберігання та підробітку зернових та зернобобових культур спрямований інноваційний проєкт «MINNESOTA». У цьому комплексному проєкті запропоновано одразу декілька інноваційних рішень на всіх рівнях проблеми. Це і нова унікальна конструкція, і новий підхід до зберігання, і обраховано невелика ціна, доступність виробництва, а також джерела фінансування та технологічні інновації.

Головними перевагами проєкту є нові технічні та технологічні рішення, головні з яких:

  • конструктивні рішення, що дозволяють роздільне зберігання великої кількості (та якості) збіжжя;
  • технологія зберігання, що унеможливлює розвиток амбарних шкідників та зволоження збіжжя;
  • технологія транспортування збіжжя, що зберігає його якість.

У проєкті є низка відмінностей від відомих на ринках світу конструктивних та технологічних рішень елеваторів малої ємності, таких як циліндричні силосні конструкції (так звані «банки») зі значними витратами металопродукції, що віднесені до тонни збіжжя. 

Крім циліндричних силосних конструкцій, зустрічаються й системи «об’єднаних силосів», які в перетині виглядають як прямокутні (зокрема й квадратні) комори зі спільними стінками.

Завдяки конструктивним та технологічним ноу-хау, що вкладені в його концепцію, основними відмінностями проєкту «MINNESOTA» є:

  • зниження загальної металоємності конструкцій більш ніж на 20% порівняно із загальновідомими рішеннями;
  • збільшення просторової жорсткості конструкцій силосної ємності елеватора в цілому (це важлива якісна характеристика, тому що відома велика кількість «обвалів» силосів традиційної тепер круглої форми). Ці нові рішення дають змогу будувати елеватори з силосними ємностями й у сейсмонебезпечних районах;
  • значне зниження витрат електроенергії;
  • практична ліквідація псування зерна та/або зернобобових.

Усі характеристики віднесені до порівняння показників тонни ємності в традиційних конструктивних рішеннях та технологіях.

Безумовно, розробка пілотного проєкту дозволить ввести коректні показники в економічні обґрунтування.

Головним чинником високої ефективності реалізації проєкту «MINNESOTA» є низка ноу-хау, які дозволять його реалізовувати не лише в Україні. Так, окрім незвичайних конструктивних рішень, що безпосередньо стосуються силосної ємності елеватора, в проєкті уперше застосовані нові засоби внутрішнього транспорту, системи збереження якості збіжжя без застосування вогневого сушіння та попередження розвитку пожеж.

Описані вище якісні відмінності створюють, на мою думку, додаткову зацікавленість у виробництві нових, економічно виправданих, швидко окупних фермерських елеваторів. 

Реалізація ноу-хау, що закладені у проєкті «MINNESOTA», дозволить надати фермерам України надійні комплекси, що допоможе зберегти збіжжя і провести активну політику залучення малих фермерських господарств та їхніх кооперацій на ринку виробництва зернових та зернобобових.

Ще однією привабливою рисою реалізації проєкту є можливість виробляти подібні комплекси комплектно, а також постачати їх до інших країн, зводити «під ключ» та здійснювати сервісне обслуговування у подальшій експлуатації. 

Концепція проєкту «MINNESOTA» готова до впровадження і розрахована на залучення організаційно-фінансових партнерів для реалізації.

Олександр Длігач, автор проєкту, інженер-винахідник

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.