Кому виділили землю: фермеру чи його господарству? Перевірте роки видачі документів — можуть бути сюрпризи

Важливо: 11 ділянок із спірних 22 встигають продати, а фермерське господарство, яке подало позов до суду, було припинено на підставі судового рішення, за позовом податкової інспекції через неподання податкової звітності.

Рішення ВС 2019 року

У спорі щодо землі суди першої та апеляційної інстанції фермера не підтримали, але Верховний Суд 2019 року повернув справу на новий розгляд з таких причин:

1. Суди попередніх інстанцій не врахували, що підставою набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Земельні ділянки надані у постійне користування на підставі рішення районної ради, які є чинними, однак суди попередніх інстанції не надали належної правової оцінки вказаним рішенням районної ради народних депутатів.
2. Суди не надали належної правової оцінки даним, які містяться в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, згідно з якою землекористувачем земельної ділянки площею 46 га, яка належить до сільськогосподарських земель, є селянське фермерське господарство (СФГ).
3. Верховний Суд звертав увагу на те, що фермер був керівником СФГ, яке на момент відведення 22-х земельних ділянок у власність громадян, було припинено.
4. Також суди не надали належної правової оцінки тим обставинам що з приводу незаконних дій працівників ГУ Держгеокадастру в Київській області щодо передачі спірної земельної ділянки іншим особам 15 серпня 2017 року за заявою фермера відкрито кримінальне провадження, правова кваліфікація — частина 1 статті 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем).

Позиція ВС 2024 року

Після цього суди першої та апеляційної інстанції позов фермера задовольнили. Але Верховний Суд, до якого зі скаргою вже звернулись покупці спірних ділянок, підтримав останніх. Чому так вийшло — проаналізуємо рішення Суду від 10 січня 2024 року у справі № 381/534/18 (провадження № 61-14071 св 21). 

Верховний Суд із посиланням на Земельний Кодекс у редакції від 22 червня 1993 року, яка діяла на момент створення СФГ, зробив висновок, що на момент надання земельних ділянок фермеру, земельні ділянки на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не просто громадянину України, а зі спеціальною метою (умовою) — створення в подальшому селянського (фермерського) господарства. До того ж за положенням чинного на той момент законодавства не створення такого СФГ могло бути підставою для припинення речових прав на таку земельну ділянку.

Також Суд, з огляду на набуття чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство», зазначає, що законодавством було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи:

«Одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу надалі подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ».

Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ, — наголошується в рішенні.

Зважаючи на законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується винятково для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб, — зазначають судді.

Отже, резюмують судді, передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.

З урахуванням редакції ЗК України на момент припинення СФГ Суд зазначив, що право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не було передбачено.

Таким чином, на думку Суду, з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення СФГ право постійного користування господарством земельними ділянками вважається припиненим:

«З припиненням права постійного користування землею СФГ на підставі пункту «в» частини 1 ст. 141 ЗК України усі абсолютні права (право власності) на зазначені земельні ділянки поновлюються у її попереднього власника (держави або територіальної громади)».

Як наслідок, із поверненням земельних ділянок та прав на неї (поновлення прав) до відповідного власника належний орган державної влади або місцевого самоврядування, виконуючи функцію розпорядника землі, має право розпоряджатися вказаними земельними ділянками, — зазначається в рішенні.

Таким чином, із припиненням СФГ у цієї юридичної особи припинилося і право постійного користування земельними ділянками, а правонаступництва не відбулось, тож фермер жодних суб'єктивних цивільних прав на спірні земельні ділянки не набув.

Помилка судів попередніх інстанцій, на думку ВС, полягає в тому, що вони не врахували: право постійного користування земельними ділянками, наданими позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства, пов'язане саме з наявністю у селянського (фермерського) господарства діючого статусу юридичної особи, а тому після припинення СФГ у фермера припинилося право постійного користування спірними земельними ділянками. 

Висновки

Пропонувати перевірку юристами усіх документів на землю — банально, але ефективно. Як мінімум, не завадить перевірити стан документів на момент набуття чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство». Окремо наголосимо, що у зв’язку зі зміною законодавства та судової практики, наразі наявна можливість реєстрації прав на землю фермерськими господарствами, права на яку були набуті фізичними особами — засновниками таких ФГ (СФГ).