Чому українське аграрне лідерство потребує постійного підтвердження

Згідно із затвердженим днями бюджетом, в поточному році Євросоюз направить на маркетинг і прямий PR своєї продукції понад 190 млн євро. Велика частина суми буде направлена на промо-заходи на зростаючих і найбільш перспективних ринках, зокрема, Китаю і Південної Америки.

Приказка «Вміла добре готувати, та не вміла подавати» чітко відображає, що українці також прекрасно поінформовані про важливість вміння показати товар лицем. Обізнані, але нехтували цим принципом в частині сільського господарства останні кілька років.

На це були об'єктивні причини — перераховувати їх немає сенсу, адже всі пам'ятають, що зусилля держави в 2013-2015 рр. були зосереджені на відстоюванні самого права на існування. Разом із геополітичними, як це завжди буває, прийшли економічні проблеми, які також не дозволяли замахуватися на участь в міжнародних виставкових заходах, де середній чек за присутність обчислюється десятками тисяч євро. На сьогодні економічні проблеми нікуди не поділися (хоча відрадно, що гостроту вони все ж втратили), але якщо продовжувати ігнорувати можливості для розширення присутності на зовнішніх ринках, то вони, ці проблеми, і не зникнуть.

Статус України як одного з ключових гравців світового ринку продовольства беззаперечний, але не самодостатній. Ми лідери експорту тільки поки у нас купують, і це партнерство вимагає певних зусиль щодо його підтримки. Це стало очевидно в січні минулого року на найбільшій в світі продовольчій виставці-ярмарку «Зелений тиждень» в Берліні, де Україна, з її 40+ млн тонн експорту зерна і першим-п'ятим місцем у рейтингу світових постачальників основних агропродуктів, була присутня в форматі офіційної делегації, але не брала участь як національний гравець. Відсутність не те що національного павільйону, але навіть презентаційного стенду держави, викликала явне здивування у європейських колег, які звикли сприймати українське сільське господарство як одне з найбільш масштабних у Європі.

У 2019 році після п'ятирічної перерви Україна повернулася на «Зелений тиждень» в форматі національного павільйону, показавши, наскільки це можливо вмістити на 1200 метрах, найкраще, що є у нас в АПК: масштабні сучасні високотехнологічні компанії, унікальне розмаїття продуктів, багаті традиції, неймовірну національну кухню, талановитих людей.

Якщо дивитися ширше, то «Зелений тиждень», який відрізняє від інших міжнародних виставкових заходів політична складова, це ще й можливість «звірити аграрний годинник» і позначити тренди, які визначать розвиток сільського господарства на найближчу перспективу. Також це можливість міждержавного нетворкінгу, про важливість якого говорив вище і реалізувати який, звичайно, набагато ефективніше в статусі повноцінного учасника. Для майже півмільйона відвідувачів Grüne Woche, більшість з яких для українських компаній ті самі «європейські споживачі», — це можливість познайомитися з українськими продуктами, а потім з радістю виявити їх у себе в найближчому супермаркеті.

Тож черговий раз хочу висловити подяку всім компаніям, які підтримали Мінагропрод у цьому проекті й дозволили представити український АПК на рівні, відповідному його масштабу: багаторічному лідеру українського ринку з виробництва та експорту меду «Асканія-Пак»; виробнику мінеральних вод і постачальнику устаткування «Альтаір»; виробнику заморожених хлібобулочних виробів Chanta Mount; торговельній компанії «Екона», яка популяризує веганські продукти; МХП, який не вимагає додаткової презентації; компанії «Чумак»; «Верес»; виробнику продуктів харчування, в тому числі й діабетичних, «Фаворит Фудз»; «Волинський бровар»; «Перша приватна броварня»; «Шабо» і окремо державним холдингам — ДПЗКУ, «Аграрний фонд», «Артемсіль», «Укрспирт», а також нашим рукам на виставці — оператору українського павільйону «Промфінінвест» і ТОВ «Фуд корт сервіс» — за гідне представлення української кухні.

А тих представників бізнесу, хто не вважав за потрібне взяти участь, сподіваюся, успіх України на Grüne Woche спонукатиме зробити це в 2020 році.

Максим Мартинюк, в.о. міністра аграрної політики і продовольства України