Про популізм під назвою «Фермерство — як основа аграрного устрою України»

За постанову про внесення законопроекту № 6236/П до порядку денного сесії ВР проголосували народні депутати 267 голосами, тобто цей законопроект має реальні шанси (або виглядає таким) бути проголосованим конституційною більшістю. 

Хочу одразу попередити, що до фермерів ставлюсь з повагою і переконаний — вони можуть відігравати більшу роль в АПК і в цілому в економіці України. Проте, з моєї точки зору, вкрай важливо економіко-політичні рішення робити на основі фактів, а не на емоціях.

А факти полягають в наступному. За даними Світового банку, наразі все сільське господарство України генерує доданої вартості всього лише трохи більше $400 на 1 гектар ріллі, що значно менше від близько $1.100 в США та Польщі й близько $2.400 у Франції. Таким чином, незважаючи на славнозвісні українські чорноземи, продуктивність у сільському господарстві суттєво нижча в Україні, ніж в сусідів та конкурентів. А відтак, Україні нічого не залишається, крім надолужувати цей розрив у продуктивності, оскільки від цього залежить добробут не тільки сільського, але і всього населення України. Чого тільки вартий факт, що експорт агропродовольчої продукції в структурі експорту України складає близько 40%!

Законодавці ж нам пропонують, щоб фермери (тобто фермерські господарства) стали основою аграрного устрою України. Ініціатива виглядає цікавою з першого погляду, оскільки фермери ж — вони свої (на відміну від, наприклад, агрохолдингів), живуть там, де обробляють землю, дивляться в очі односельчанам, а відтак будуть все робити для процвітання села. Можливо, в багатьох випадках воно так і буде, але якщо подивитись на зв'язок між продуктивністю та масштабом виробництва, то результати існуючих до цього часу досліджень можна підсумувати на рисунку 1.  

Рисунок 1. Зв'язок між продуктивністю та розміром господарства в залежності від розвитку країни

На цьому рисунку зображений зв'язок між продуктивністю, яка вимірюється загальноприйнятим сукупним показником продуктивності факторів виробництва (TFP — total factor productivity), та розміром господарств. Україна все ж таки належить до розвинутих країн, тому потрібно орієнтуватись на такі країни, як США та Австралія, де прослідковується чіткий позитивний зв'язок між масштабами виробництва та продуктивністю. Рисунок 2, вже з цифрами по Україні, тільки підтверджує вищенаведену регулярність, яка була помічена в інших країнах світу.

Рисунок 2. Зв'язок між продуктивністю та розміром господарства в зерновому секторі України

Рисунок 2 демонструє зв'язок продуктивності (усередненої за 2010-2014 рр.) та розміру с/г підприємств України. Як бачимо, в нас масштаб важливий до певного розміру (десь до 6-7 тис. га), після чого ефект масштабу зникає. Але доволі чітко видно, що малі господарства поступаються у продуктивності середнім. Таким чином, якщо робити малі господарства (фермерів) основою аграрного устрою України, то потрібно розуміти, що аграрний сектор України й надалі буде функціонувати із низькою продуктивністю, а відтак важко буде сподіватись на розвиток сіл, оскільки поки що аграрне виробництво є основною діяльністю на селі. 

Підсумовуючи, хотів би наголосити, що на українській землі всі форми (і великі, і малі) господарювання мають свою роль та нішу, проте не варто політикам та законодавцям протиставляти ці форми одна одній. Варто працювати лише над проблемами, які заважають всім господарствам працювати в однакових умовах. Наприклад, всім відомий факт, що малі фермери мають значні проблеми в доступі до банківського кредитування, що ставить їх у нерівні умови із середніми та великими господарствами. Є дві основні причини цьому — відсутність нормальної фінансової звітності, оскільки всі с/г підприємства «сидять» на спрощенці, та відсутність нормальної застави. Фермери в основному працюють на власній землі, і вони цю землю не можуть використати в якості застави через мораторій на купівлю-продаж земель с/г призначення. Відтак, маємо дві фундаментальні проблеми — спрощена система оподаткування та мораторій, над якими політикам та законодавцям потрібно інтенсивно працювати, якщо вони вже так переймаються долею фермерства, а не заговорювати реальні проблеми гаслами на кшталт «фермерство — основа аграрного устрою».  

Олег Нів'євський, Київська школа економіки