Яким буде агробізнес в Україні через 20 років?

19 жовтня 2017, 12:40 6148
Леонід Козаченко

Є документальні свідчення того, що в кінці XIX століття Україна була №1 експортером зерна у світі.  Це ще одне історичне підтвердження тому, що українці мають особливий хист до аграрної справи.  Навіть більше — ми знаємо, як бути успішними в аграрному бізнесі тоді, коли інші країни списують його з рахунків.

Україна сьогодні — №1 у світі з виробництва деяких видів аграрної продукції. Однак ми є в десятці світових лідерів з сільгоспвиробництва в цілому. І що найважливіше, маємо невичерпні можливості для того, щоб підкорювати нові ринки.

Так, Україні дуже повезло зі «стартовим капіталом». По-перше, у нас є родючі чорноземи і сприятливі погодно-кліматичні умови. А по-друге, українці традиційно обізнані в аграрній справі і мають бажання нею займатися. Справа лише за одним — залученням інвестицій. І хоча АПК є однією з найбільш привабливих для інвесторів галузей, є проблеми, які надзвичайно стримують надходження коштів.

Топ-3 питань, які необхідно вирішити:

* доступ аграріїв до дешевих довгих кредитів;

* відкриття ринку землі;

* сприятливі умови для ведення бізнесу (дерегуляція і боротьба з корупцією).

Але є ще одне надзвичайно важливе питання — державна політика у сфері АПК. Від того, яку стратегію зараз обере держава, залежить і надходження інвестицій, і розподіл дотацій, і зрештою те, якою буде аграрна галузь України через 20-50 років.

Зараз є дуже багато думок з цього приводу. Наприклад, за взірець нам ставлять фермерський устрій ЄС. Багато розмов про це. Багато популізму: «А давайте роздамо кожній селянській сім»ї по дві корови і 20 курей, і люди будуть жити, як в Європі!».

Є й інша точка зору — можливо, Україні варто використати досвід США, де середній розмір господарства складає близько 200 га? Чи, можливо, варто створювати такі підприємства, як в Аргентині, Бразилії, Австралії, де компанії мають мільйони гектарів в обробітку? Скажімо, саме таким шляхом зараз іде Китай, в якому створюються великі вертикально інтегровані підприємства.

Багато хто говорить про те, що Україні краще стимулювати створення підприємств середніх розмірів (до 2000 га) і кооперативів. Є також думка, що для держави більш ефективними будуть вертикально інтегровані потужні агрохолдинги. Єдина умова — держава повинна чітко стежити за тим, щоб не виникали монополії, які зловживатимуть своїм становищем.

Звичайно, для того, щоб обрати вірний шлях, потрібно проаналізувати потенційні можливості дрібних, середніх та великих підприємств.

Кожен з цих суб»єктів господарювання може знайти своє місце на ринку. І завдання влади — створити однаково комфортні умови для їх розвитку. Очевидно, що найменші господарства потребують найбільшої державної підтримки, дотацій. Середнім та великим компаніям потрібні зовсім інші форми держпідтримки.

Наразі Українська аграрна конфедерація робить детальний аналіз ефективності агропідприємств в залежності від того, якою діяльністю вони займаються та скільки землі мають в обробітку. Ми аналізуємо, скільки фермерські господарства, середні та великі компанії створюють робочих місць в перерахунку на гектар, скільки сплачують податків, скільки вкладають коштів у соціальну сферу, яка їх ефективність з точки зору врожайності культур, продуктивності тварин.

Результати цього дослідження УАК презентує 31 жовтня під час круглого столу «Аграрна Україна. Концепція світової першості» в рамках виставки «АгроКомплекс 2017». Учасниками круглого столу будуть фермери, топ-менеджери середніх і великих компаній, представники переробних підприємств, а також науковці, експерти  міжнародних та вітчизняних галузевих організацій і представники Міністерства аграрної політики і продовольства України.

Долучайтеся до обговорення! Від того, яке рішення ми приймемо зараз, залежить майбутнє не лише аграрної галузі, але й всієї економіки України. Давайте зробимо правильний вибір і забезпечимо Україні лідерство на світових аграрних ринках.

Леонід Козаченко, народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.