Заможні села та мораторій на сільгоспземлі — речі несумісні

17 січня 2019, 06:30 4868
Олег Нів'євський

В Україні склалась досить цікава ситуація: на тлі успіхів все більш потужного та прибуткового українського агробізнесу розмови про те, що «село гине», набирають нових обертів. Як не парадоксально, але однією з основоположних причин такої ситуації є існування мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення.

У цьому блозі я говоритиму лише про наповнення бюджетів сільських громад як джерело фінансування розвитку сіл. Бюджети сільських громад наразі дуже залежать від трансфертів з Державного бюджету — в середньому на 60-80%. В структурі ж власних бюджетних доходів податки є основним джерелом, і для більшості громад земля є чи не найголовнішим об’єктом оподаткування.

Для різних видів земельних податків (земельний податок, єдиний податок 4-ї групи) та платежів (орендна плата за державні та комунальні землі) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка (далі НГО), яка штучно розраховується за певною методикою. Не вдаючись у тонкощі розрахунку НГО (див. деякі деталі тут), варто лише зазначити, що:

1) НГО не має нічого спільного з ринковою ціною;

2) існування НГО завдячує лише мораторію на купівлю-продаж сільгоспземель.

У ринковій економіці основним фактором, який формує вартість земель сільгосппризначення, є дохідність агробізнесу на цій землі, а відтак в нормальних ринкових умовах можна очікувати синхронного руху цін на землю та прибутків у агробізнесі. В Україні (рис. 1) темпи зростання НГО суттєво відстають від темпів зростання прибутковості аграрного сектору. Динаміка ж реальних показників (тобто без впливу інфляції) ще більш вражаюча. Попри реальне зростання аграрного сектору впродовж минулих 20 років на 50%, реальна НГО зменшилася майже на 70%! (рис. 2). Іншими словами, «купівельна спроможність» сільських громад та, відповідно, їхня спроможність до фінансування свого розвитку за ці роки суттєво зменшилася і продовжує зменшуватись.

Існує кричуща несправедливість розподілу зиску від землі між агровиробниками та селом. І це є великою проблемою в світлі реформи децентралізації, яка наразі відбувається, адже сільські громади отримують значні повноваження та обов’язки, а власні реальні ресурси для виконання цих повноважень та обов’язків не тільки не зростають, а навпаки — зменшуються.

Виходом із цієї ситуації (якщо виносити за дужки тему справедливості існуючої системи оподаткування аграріїв) є запровадження оподаткування на основі масової оцінки земель. Для цього потрібно скасовувати мораторій, оскільки масову оцінку слід проводити на основі реальних ринкових цін. Це дозволить визначати податкові зобов’язання аграріїв та власників паїв на основі реальних ринкових цін, що, в свою чергу, повинно значно збільшити доходи сільських громад, що дозволить покращити умови життя на селі й врешті-решт збалансує інтереси сільських громад та аграріїв. Тобто, як не крути, а знову ж таки приходимо до необхідності скасовувати мораторій.

Олег Нів'євський, Київська школа економіки

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.