Аграріям активніше потрібно йти у владу

28 квітня 2017, 11:02 3752
Леонід Козаченко

Аграріям самим потрібно йти у владу — як показує досвід, це найбільш ефективний спосіб змінювати ситуацію в Україні на краще. Однак у владу повинні йти люди, котрі точно знають, що потрібно робити і як саме. Це надзвичайно велика відповідальність, і вона вимагає найвищого професіоналізму.

АПК — лише одна з багатьох галузей економіки, але дуже важлива та перспективна для її розвитку. Тому мова не лише про те, щоб відстоювати інтереси агросектору. Ми маємо «лікувати» всю економіку, щоб Україна із занепаду перейшла у активну фазу свого розвитку, що дасть можливість швидко підняти життєвий рівень громадян.

Ті, хто йде у владу, повинні мати чіткий покроковий план дій: ставити перед собою конкретні завдання — на кожен день, кожен місяць, кожен квартал і кожен рік — та обов«язково регулярно звітувати  про виконання перед суспільством.  Якщо завдання не прив«язані до часових проміжків, контролювати їх виконання просто не можливо. Інакше будемо мати гучні, але абсолютно безглузді заяви на кшталт: «Що ми робимо? — Щасливе життя для всіх! Коли? — Якнайшвидше! Як робимо? — Сучасними методами!». Це розмова ні про що. Якщо не мати конкретної мети, краще взагалі за справу не братися. 

Навколо кого потрібно об»єднуватися аграріям? В першу чергу, навколо самих себе.  Тому що в аграрній сфері сьогодні, на жаль, немає належної єдності. Я знаю, що в багатьох громадських об»єднаннях є досить протилежні погляди щодо майбутнього галузі.  

Думаю, потрібно провести велику фахову дискусію, посадивши за один стіл представників як малого, так і середнього й великого аграрного бізнесу, а також представників державної влади та наукової спільноти. Мають бути представлені для обговорення усі напрями — рослинництво, тваринництво, харчова промисловість, торгівля тощо. І всі повинні погодитися з тим, якою має бути  стратегія розвитку АПК на 10, на 20 років, куди саме ми повинні рухатися.

Чітко визначивши мету, можна об«єднувати зусилля і боротися за майбутнє. Саме через те, що немає спільної позиції, у аграріїв виникає велика кількість проблем. Наприклад, ми зараз не знаємо, як реалізувати земельну реформу.  Не знаємо, якою має бути фіскальна політика і держпідтримка сільського господарства. Ми не можемо ніяк поставити крапку у приватизації держпідприємств  — хоча всі знають, що держпідприємства корумповані та неефективні, оскільки роблять те саме, що і приватні, тільки набагато гірше. Ми погано уявляємо, які стратегічні завдання перед собою має українська аграрна наука. Також залишається відкритим питання подальшого зміцнення позиціонування України як аграрної держави на міжнародному ринку (а це дуже важливо!).  Тому треба об»єднатися, визначити для себе стратегічну мету і рухатися до неї разом.

Рухатися — це значить мати більше своїх представників у виконавчій владі, законодавчій владі. І (чомусь ми про це ніколи не кажемо) треба мати достатньо своїх представників у міжнародних організаціях, які опікуються глобальними проблемами аграрної галузі — виробництвом продовольства в світі, харчовою безпекою тощо. Тоді це буде правильний шлях. І результат на користь всій Україні.

Леонід Козаченко, народний депутат, президент Української аграрної конфедерації

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.