Україна і Китай. Приречені на співпрацю

31 жовтня 2016, 11:15 5111
Леонід Козаченко

Жодна країна світу не має такого потенціалу до збільшення аграрного експорту, як Україна. Свою планку експорту продовольства ми можемо у найближчі 5-10 років підняти до 80% від загального обсягу виробництва. Тобто Україна здатна виробляти таку величезну кількість сільгосппродукції, що для внутрішнього ринку вистачить і 20%. Решту — сміливо продавати за кордон.

Аграрна «суперсила» України цікавить багатьох. І однією з держав, яка демонструє особливу зацікавленість, є Китайська Народна Республіка. Нещодавно я вкотре переконався у цьому.

Днями група депутатів Верховної ради, які входять до складу міжпарламентської групи Україна-Китай, з робочим візитом відвідала КНР. Ми провели багато зустрічей з керівництвом Комуністичної партії Китаю, з керівниками Всекитайських зборів народних представників (парламенту), з представниками різних державних установ.

І що цікаво — неодноразово наші китайські колеги згадували, якою плідною може бути співпраця з українцями. Наприклад, зараз в космосі на борту корабля перебувають китайські космонавти. І це стало можливим у тому числі завдяки розробкам українських вчених, підкреслювали колеги. КНР цікавить співпраця з Україною в таких напрямках, як енергетика, логістика, космічні та авіаційні технології.

Але, на мій погляд, найбільше Китай все ж цікавить співпраця в аграрній галузі. Населення країни постійно збільшується. Вони просто приречені закуповувати сільгосппродукцію за кордоном — це, в першу чергу, зерно, а також м'ясо, молоко, овочі, фрукти, рослинні жири.

Ми вже маємо непогані результати такої співпраці. Наприклад, Україна займає перше місце з постачання кукурудзи на китайський ринок. Ми змогли обійти навіть таких непростих конкурентів, як США. І це сталося тому, що наша кукурудза – не генно-модифікована. ГМ-продукція рослинного походження в Китаї — під забороною.

І ще одна важлива деталь — купівельна спроможність китайця сьогодні в 4 рази вища, ніж купівельна спроможність українця. Тобто росте не тільки 1,5- мільярдне населення Китаю, але і його заможність. А це автоматично підвищує попит на продукти харчування.

Під час нашого візиту ми хотіли переконати китайську сторону, що інвестиції  в аграрну сферу України — то запорука продовольчої безпеки Китаю, адже прогнозований там дефіцит лише зернових культур протягом 10 років становитиме понад 50 млн т, м’яса — 5 млн т та молочних продуктів — близько 3,5 млн т.  Перспективним напрямом для обох країн можуть бути інвестиції у наукову сферу. Вони мають привабливість не тільки для КНР та України, а й для всього світу (пам’ятаймо, що Китай — друга за потужністю економіка планети).  Тому ми домовилися про подальшу співпрацю у даних сферах.  Відомо про те, що планується візит Президента України Петра Порошенка до КНР. І саме наш візит — парламентської делегації — створює непогане підґрунтя для переговорів на найвищому рівні.

Друга економіка світу — це вже не просто економіка. Це велика політика. Тому Україна повинна дивитися далеко вперед у співпраці з КНР.

P.S. Факт, який не дуже стосується аграрної сфери, але який мене особисто розчарував. Отримати українську візу в Китаї зараз дуже складно — на це йде майже місяць. За минулий рік усього близько 5 тис. китайців відвідали Україну. Для порівняння — маленьку Словаччину за цей час відвідали 20 тис. китайців. За підрахунками наших колег з КНР, в середньому  китайський турист залишає за кордоном $5 тис. Тому потрібно негайно усунути бюрократичні перепони для поїздок жителів Піднебесної до України. Принаймні, щоб оформити візу до Китаю пересічному українцю вистачить лише 2-3 днів.

Леонід Козаченко, народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.