Той момент, коли варто відмовляти правильно

Так само часто виникали ситуації з приводу укладення нових договорів оренди таких земель. Зазвичай державні органи або органи місцевого самоврядування попередньо затверджують відповідні проекти землеустрою до укладення договорів оренди або їх поновлення наказами або розпорядженнями в залежності від органу. Тут все зрозуміло.

Тепер подивимося на це з іншої сторони. Часто уповноважені органи відмовляють аграрним підприємствам у наданні в оренду земельних ділянок або в поновленні договорів оренди на новий строк. Завжди така відмова повідомлялась охочим підприємствам звичайним листом. А як ви відреагуєте, якщо я вам скажу, що відмова таким листом є протиправною. І всі ті відмови, які, в тому числі, ви отримували, наприклад, від Держгеокадастру щодо надання в оренду земельних ділянок, є неправомірними. Ви вже згадали, коли вам відмовляли такими ж листами? Прикро стало? Щоб більше не було так прикро, пропоную вам один з можливих виходів зі схожої ситуації.

Насправді, проблема в тому, що про це раніше ніколи не говорили. Адже кого реально цікавить, в якій формі повинна бути відмова. І от у 2017 році одне аграрне підприємство звернулося до територіального відділу Держгеокадастру з проханням поновити строк дії договору оренди землі на новий строк та направило відповідну додаткову угоду. Не будемо вдаватися в усі деталі цієї ситуації, а опишу лише основну частину, яка нас цікавить в даному випадку.

Через деякий час Держгеокадастр направив лист підприємству, в якому йшла мова про відмову у поновленні договору оренди землі. І тут, як правило, звертаються до суду з вимогою про визнання протиправною відмови з правових підстав. Зокрема, в першу чергу, звертають увагу на причини відмови та всяке таке інше. Проте, в цей раз аграрне підприємство звернулося до суду з проханням визнати незаконною бездіяльність територіального органу Держгеокадастру в частині неприйняття належним чином у формі наказу відмови у поновленні договору. Другою ж позовною вимогою підприємства було зобов’язання відповідного органу Держгеокадастру вчинити дії щодо розгляду питання про поновлення договору оренди землі на новий строк та прийняти рішення у встановлений законом спосіб у формі наказу.

Будь-який юрист, який має хоча б скромний досвід у сфері земельних відносин, скаже, що у аграрного підприємства будуть доволі сумнівні перспективи у такому судовому процесі. Але він буде не правий. Рішення господарського суду першої інстанції було прийнято саме на користь підприємства. Пізніше господарський суд апеляційної інстанції підтримав таку позицію. Позиція судів обох інстанцій була більш ніж обґрунтована і полягала в наступному.

В першу чергу, було зауважено, що всі органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, про що йде мова у статті 19 Конституції України. Акти, які видаються згаданими органами, є юридичною формою рішень таких органів, тобто офіційним письмовим документом, який спрямований на врегулювання певних відносин, в даному випадку, відносин щодо поновлення договору оренди землі. Було зауважено, що за юридичною формою вираження правові акти державного органу поділяються на: укази, постанови, розпорядження,  накази, інструкції, правила, положення.

Цікаво, що на питання судді до представника Держгеокадастру, яким законодавчим актом регулюється прийняття відповідних рішень, останній послався на пункт 8 Положення відповідного територіального органу Держгеокадастру. Згаданий пункт Положення чітко зазначав, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Врешті-решт судді зробили доволі логічний висновок, що листи-повідомлення, якими Держгеокадастр, як орендодавець, повідомляє орендаря про прийняте ним рішення, безпосередньо рішеннями такого органу не являються. І, як ви вже здогадались, в даному випадку Держгеокадастр окремого рішення про відмову в поновленні договору оренди землі, крім листа, звісно ж, не приймав. Тому суддям довелося прийняти рішення на користь аграрного підприємства. Звертаю вашу увагу, що така позиція стосується не тільки територіальних органів Держгеокадастру, а й інших органів, які мають повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної й комунальної власності, зокрема органів місцевого самоврядування та в окремих випадках районних державних адміністрацій.

Слід зазначити, що до остаточного закінчення розгляду цієї доволі показової справи ще далеко. Проте, така позиція вже є доволі непоганим варіантом для аграрних підприємств у вигляді «рятувального круга» у випадках, коли державні органи незаконно відмовляють у поновленні договору або у затвердженні проектів землеустрою.

Антон Лівак, помічник адвоката IMG Partners