Чи зможемо ми нагодувати світ?

Вже в 2030 році населення земної кулі зросте до 8,5 млрд, а в 2050-му становитиме майже 10 млрд людей. Такі статистичні дані наводять на роздуми про те, що думати та діяти потрібно вже сьогодні. Військові конфлікти та непрості політично-економічні умови в світі ставлять перед людством нові завдання, серед яких — забезпечення все більшої кількості людей медичним обслуговуванням, освітою, роботою та, передусім, продовольством. Це означає, що ринковий попит на продукти харчування продовжуватиме зростати. 

За деякими прогнозами, потреба у зернових для харчових продуктів та кормів для тварин до 2050 року становитиме близько 3 млрд тонн. Зернова галузь зазнає кардинальних змін й, перш за все, потрібно буде більше зернових.  Це спонукає нас до розвитку, а значить, і до змін.

За підсумками минулого року, аграрії зібрали 66 млн тонн зернових культур — це найбільший врожай за всю історію незалежності. Вже кілька сезонів поспіль відзначається стійка тенденція до нарощування обсягів врожаю та, як результат, збільшення експорту зернових.  Зокрема, минулий маркетинговий рік відзначився рекордним експортом — майже 45 млн тонн зерна Україна поставила на зовнішні ринки. В перспективі до 2020 року планується наростити виробництво зерна на рівні 100  млн тонн та експорт — до 60-70 млн тонн.

Україна має надзвичайно великий потенціал аграрної галузі і претендує стати світовим лідером з виробництва зерна. Врожаї зернових майже втричі перевищують споживання всередині країни, тобто Україна повною мірою забезпечує себе продовольством. До того ж спостерігається стійка тенденція до зменшення обсягів зерна, яке необхідне для продовольчих потреб країни. Таким чином, створюються передумови для збільшення поставок аграрної продукції на зовнішні ринки. Отже, наша країна може відіграти значну роль у розв’язанні проблеми голоду в світі.

Високі показники врожайності протягом останніх років та пов’язане з цим зростання експорту зернових, яке збільшило навантаження на залізничну інфраструктуру України, виявили низку проблем, які потребують термінового вирішення.

Йдеться про проблему дефіциту вагонів-зерновозів. За оцінками різних учасників ринку, дефіцит вагонів-зерновозів становить 3-4 тис. одиниць. Протягом наступних трьох років ця цифра може сягнути 10 тис. Близько 90% поточного парку вагонів майже повністю зношені і потребують заміни або капітального ремонту. Ця проблема також підсилюється відчуттям бізнесу щодо суттєвого зниження ефективності роботи «Укрзалізниці»: регулярний дефіцит палива, невиконання планів щодо капітальних інвестицій, проблеми з тягою, корупційні елементи у системі розподілу вагонів тощо.

Комітет зернових та олійних культур Європейської Бізнес Асоціації неодноразово наголошував, що одним з можливих варіантів вирішення цієї проблеми є створення умови для залучення приватних інвестицій у збільшення парку вагонів-зерновозів.

Сьогодні міжнародні інвестори готові вкладати кошти в проекти оновлення парку вагонів-зерновозів за умови реалізації відповідної тарифної політики. Йдеться про надання інвесторам протягом певного періоду часу преференцій на залізничні перевезення, зокрема у вигляді зменшення вартості перевезення із використанням приватних вагонів порівняно із загальним парком. Це створить економічну доцільність інвестицій приватного капіталу в проекти будівництва вагонів-зерновозів.

Оскільки Україна щорічно збільшує виробництво аграрної продукції та нарощує експортний потенціал, ми дійсно можемо допомогти подолати голод у світі. Але загострення транспортного колапсу всередині країни, спричинене дефіцитом вагонів-зерновозів, не тільки гальмує розвиток аграрної галузі, але й призводить до збільшення ризиків, пов’язаних із зовнішньою торгівлею. Тож треба дати зелене світло приватному бізнесу, якщо держава не в змозі забезпечити потреби ринку самостійно.

Ірина Душник, виконавчий директор Комітету зернових і олійних культур ЄБА