Як в Україні формують «політику» за сортами рослин як об’єктами інтелектуальної власності?

Один із аргументів — основою побудови інноваційної економіки, заснованої на знаннях, є визнання інтелектуальної власності товаром і забезпечення належної охорони та захисту прав інтелектуальної власності. Як відомо, у США інтелектуальні індустрії створюють 34,3% ВВП, у країнах ЄС — 39% ВВП, тоді як у структурі економіки України домінують продукція як сировина та продукція обробки з низькою часткою доданої вартості.

В АПК ми послідовно фіксуємо щорічні «рекорди» у сільському господарстві,  оголошуємо курс на інтенсифікацію сільського господарства та впровадження інноваційних продуктів і селекційних досягнень.

При цьому щороку стоїть питання конкурентності сортів української селекції та їх комерційного поширення. Останнє, своєю чергою, неабияк хвилює Національну академію аграрних наук та наукові інститути в галузі її управління.

Що маємо на сьогодні:

з 1995 р. Україна  — постійний член Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV); у 2006 р. — ратифікація Акту UPOV;

з 2016 р. — формує та одночасно реалізує державну політику з охорони прав на сорти рослин Мінагропроду, у структурі — сектор охорони прав на сорти рослин (у кількості 2 осіб) у Департаменті землеробства та технічної політики в АПК;

у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні (Реєстр сортів), — 10 тис. сортів.

Маємо гарні цифри, але високим попитом продовжує користуватися насіння сортів іноземної селекції та зберігається тенденція до збільшення їх частки у структурі с/г посівів.

Аналіз Реєстру сортів (публікується на сайті Мінагропроду)  свідчить про наступне:

З 10 тис. сортів/гібридів   60% — сорти іноземної селекції (близько 5811 ін.; 4200 — укр.);

Реєстр формується за накопиченням та містить сорти, зареєстровані ще з 1980 року;

у період 2010-2017 рр. оновлення сортів іноземної селекції відбувається удвічі швидше, ніж вітчизняних;

кількісний показник у кілька тисяч сортів української селекції формується завдяки довготривалій підтримці сортів у Реєстрі, так, із 4200 укр. сортів 1830 — зареєстровано у період 2010-2017; 1378 сортів — 2005-2010; 443 — 2000-2005 рр.; 575 — до 2000 р.;

при цьому у розрізі вказаних періодів по сортах іноземної селекції: 3530 сортів зареєстровано у період 2010-2017; 1800 сортів – 2005-2010; 231— 2000-2005 рр.; 191 — до 2000 р.

Щодо озимих культур, які є гордістю України, пропозиція збільшується щорічно від іноземних компаній.

Ринок  насичений і конкурентний, і вимоги виробника с/г продукції до сорту та його насіння постійно зростають, плюс зміна агрокліматичних умов та постійний запит на високу продуктивність — показник урожайності.

Виходячи з реформування державного управління, яке відбувається і в Мінагропроді, та заявленої мети реформи міністерств, а саме — формування сучасних та спроможних міністерств як аналітично-владних центрів, важливо, щоб усі реформи, які ми прагнемо зробити, базувалися на розумінні, що відбувається в галузі.

Для довідки: наразі у Мінагропроді передбачено такі директорати:

Директорат безпечності та якості харчової продукції;

Директорат стратегічного планування та євроінтеграції. 

Маємо надію, що галузь охорони прав на сорти рослин не буде винесена за «дужки».

Сюзана Григоренко, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України