Довгостроковий кредит під 3% на купівлю землі — можливий

Очевидно, що фермерам необхідні довгострокові «земельні» кредити — на 5 та більше років під низький відсоток. Однак сьогодні жоден український банк таких дешевих та «довгих» коштів не має. Що робити?

Світовий досвід

Фермери у ЄС чи США не мають проблеми взяти кредит в банку під заставу своєї землі. Рілля є високоліквідною заставою. Таким чином вони отримують кошти на великий термін під дуже низький відсоток. Українські фермери могли би опинитися навіть у більш вигідних умовах, адже велика частина земель в Україні — це чорноземи, які визнані найкращими в світі. Їх вартість постійно зростатиме, а, значить, банки охоче братимуть їх як заставу.

У США діють близько двох десятків іпотечних банків. В Європі їх понад 40. В Україні немає жодної подібної установи.

З чого почати?

Україна повинна створити іпотечну установу другого рівня, яка під заставу землі буде залучати дешеві фінансові ресурси за межами України. Отримавши кошти, дана фінансова установа через звичайний комерційний банк може пропонувати їх фермерам, котрі, у свою чергу, візьмуть їх під заставу землі, яку купуватимуть.  Це не є чимось новим. Такі установи діють у багатьох країнах світу. Ми можемо створити такий банк, і фермери отримають доступ до фінансових ресурсів для викупу землі під 2,5-3% річних. Підкреслюю — під 3% максимум.

Важливо розуміти — фінансова установа другого рівня не працює з фермерами напряму. Але вона працює з комерційними банками (установами першого рівня), де сільгоспвиробники безпосередньо можуть отримати позику для купівлі землі.

Створення такої структури — це державне рішення, і «наповнити» її необхідними коштами теж повинна держава. Де Україна може взяти гроші? Ми знаємо, що держава має понад 10 млн га сільгоспземлі у власності. Для першого етапу забезпечення діяльності іпотечного банку другого рівня можна передати в заставу близько 5 млн га держземель. При цьому Україна має співпрацювати не з однією, а одразу з кількома великими міжнародними фінансовими інституціями, які нададуть кошти українському іпотечному банку.

Оскільки мова йде про великі масиви землі, то й умови, на яких Україна отримає фінансові ресурси, можуть бути максимально вигідними — думаю, 1% річних.

Три важливі умови

1. Термін застави державної землі повинен становити не більше 10 років. Після цього періоду земля може бути приватизована — її отримає той, хто заплатить за результатами аукціону найвищу ціну. Наразі велика кількість державної землі закріплена за сільськогосподарськими підприємствами, які необхідно приватизувати — це молочнотоварні ферми, підприємства по вирощуванню с/г культур тощо. Купуючи такий об»єкт, новий власник повинен мати гарантії, що протягом 10 років земля буде у нього в оренді. І саме він матиме перевагу у викупі даної землі у власність після того, як вона вийде з під застави.

Наголошую — держава не несе ніяких ризиків. З іншого боку, такий інструмент відкриває величезні перспективи для фермерів, які отримають доступ до дешевих кредитних ресурсів. Вони зможуть спокійно працювати 5-10 років, сплачуючи дуже низький відсоток, чого буде цілком достатньо, щоб відшкодувати вартість придбаної землі.

2. Іпотечний банк другого рівня не є комерційним. Він не може напряму давати кредит фермеру для викупу землі. Він лише може надавати фінансові ресурси комерційному банку першого рівня, який безпосередньо обслуговує фермера. Чому це важливо? Тому що банк знає все про кожного свого клієнта. І тут повинні боятися ті «фермери», які не сплачують податки, які нелегально обробляють землю чи іншим чином порушують закон. Таким клієнтам буде досить тяжко переконувати комерційні банки у своїй надійності та порядності.

«Тіньовики» не повинні отримувати дешеві кредити на купівлю сільгоспземлі за такою системою. Водночас банки будуть залюбки працювати з тими фермерами, які обробляють землю на законних підставах,  сплачують податки та повертають раніше отримані у них кредити.

3. Важливо знати, що йдеться не лише про сільгоспземлю як заставу під наповнення активів іпотечного банку. Для залучення коштів можуть бути використані в якості застави великі державні інфраструктурні об»єкти, наприклад, державні порти, газо- та нафтопроводи, інше ліквідне державне майно, яке рано чи пізно буде приватизоване. Однак доки приватизації не відбулося, такі об»єкти можуть бути використані як застава — це дасть можливість отримати великі фінансові ресурси і таким чином стимулювати розвиток реального сектору економіки в цілому, а не лише її аграрну галузь, збільшувати ВВП нашої держави, створювати робочі місця та підвищувати життєвий рівень громадян.

Леонід Козаченко, народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації