Боротьба, якої не має бути

Що саме відбувається? Ostchem і держава з’ясовують стосунки. Суперечка виникла через розрахунки за спожитий газ, а також послуги, які надавали держпідприємства з перекачування цього газу. Сторони висунули одна одній вимоги щодо погашення боргів. Але оскільки питання зайшло в глухий кут, схоже, компанія Ostchem вирішила відігратися на фермерах.

Як відомо, аграрії зробили підприємствам Ostchem передоплату за міндобрива, однак продукцію так і не було поставлено в повному обсязі. Як пояснюють представники Ostchem, причиною є державні борги перед компанією, тому гроші фермерів пішли, зокрема,  на те, щоб виплатити зарплату робітникам. 

У заручниках опинилися як агрохолдинги, так і невеликі фермерські господарства з усієї України. Тепер їх майбутній врожай залежить від того, чи вдасться сторонам конфлікту порозумітися.

Насправді цей приклад — лише невелика ілюстрація до того, як аграрії мусять боротися з проблемами, яких взагалі не мало би бути. Проблемами, які виникають через те, що державні органи не виконують свої функції належним чином і не реагують вчасно на дуже гострі питання.

Все більше часу представники агробізнесу витрачають на боротьбу з державою. І найбільша проблема — корупція. Наприклад, усі знають, як важко отримати повернення ПДВ легально (без хабара) і вчасно. Дуже важко.

Також величезна кількість проблем виникає буквально на рівному місці в результаті діяльності ДФС. Фіскальна служба заарештовує майно аграріїв під різними приводами. Потім це майно зникає. І суди можуть тягнутися роками.

Держава не робить висновків із таких ситуацій.

Герой України Олексій Вадатурський якось сказав, що якби не витрачав дві третини часу на врегулювання проблем у стосунках із державою, то міг би створити набагато більше робочих місць і сплачувати набагато більше податків, розвиваючи своє підприємство.

Натомість «НІБУЛОН» роками судиться через повернення ПДВ чи проблеми із запуском терміналу.  Те саме з днопоглибленням Дніпра — «НІБУЛОН» готовий фінансувати цей проект, але процес затягується, бо виникають корупційні питання.

Дуже цікавий приклад конкурента «НІБУЛОНа» — компанії «Дрейфус».   Півтора року вона не може запустити збудований за десятки мільйонів євро в Одеському державному порту зерновий термінал, тому що не має змоги знести споруди, які знаходяться на балансі у держави і давно не експлуатуються.  Дивно те, що ці споруди —  трансформаторна підстанція, яка не працює з кінця 90-х років, та громадський туалет, за знесення яких в інвестиційній угоді передбачено 100% компенсацію затрат «Дрейфусом» Одеському державному морському порту. Це вже навіть не смішно.

Дуже болючою для аграріїв в останні два-три роки проблемою є рейдерство з боку кримінальних структур, які незаконно заволодівають чужим майном. Сільгосппідприємства несуть величезні втрати. Але держава не може навести лад у цих питаннях.

Таких прикладів я можу навести десятки, а можливо, навіть більше. Аграрії витрачають сили на вирішення проблем, створених нечесними і непрофесійними чиновниками, недосконалим законодавством.  Витрачають час. Витрачають кошти.  А що вже говорити про малих фермерів — як їм захищатися?

Звичайно, мова не лише про АПК — проблема стосується всіх галузей економіки. Жодне підприємство не здатне досягти високих результатів, коли йому постійно заважають. Створити середовище, сприятливе для розвитку бізнесу, — це справа державного рівня. Підприємці мають відчувати захист з боку держави. Тоді будуть і інвестиції, і надходження в бюджет, і нові робочі місця.

Леонід Козаченко, народний депутат України, президент Української аграрної конфедерації