logo

Блоги

Аграрна розписка як інструмент застави врожаю майбутніх років? Джерело фото: Kosovan Legal Group

Аграрна розписка як інструмент застави врожаю майбутніх років?

Блоги Анатолій Косован 13 серпня 2018. 12:05 8097

Суттєвою характеристикою аграрних розписок є застава майбутнього врожаю.

Тобто, зобов’язання за аграрною розпискою, будь то сплата коштів чи поставка товару, забезпечується заставою врожаю, що вирощується чи буде в майбутньому вирощуватися виробником.

Цікавим є той факт, що на практиці досить часто кредитори просять надати в заставу врожай, що вирощується на полях, на яких кількість орендованих боржником земельних ділянок складає 60-70% в залежності від конкретних вимог кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону аграрні розписки можуть видаватися особами, які мають право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення або право користування такою земельною ділянкою на законних підставах для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 10.04.2015 р. N 13-32/143 нотаріус при посвідченні аграрної розписки перевіряє наявність в осіб, що виступають боржниками за аграрними розписками, права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення або права користування такою земельною ділянкою для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції.

Отже, на відміну від договорів застави майбутнього врожаю, за якими нотаріуси досить часто просили підтвердження здійснення посівів, середню врожайність культури в регіоні і ін. додаткові документи, при посвідченні аграрної розписки нотаріус лише перевіряє право власності та/або право користування (в т.ч. оренди, суборенди, емфітевзису) боржника. Зазначимо, що надання оригіналів чи копій самих договорів оренди не вимагається, нотаріус самостійно перевіряє реєстрацію прав на зазначені боржником земельні ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином можемо порадити сільгоспвиробникам здійснити реєстрацію прав на оренду земельних ділянок в зазначеному реєстрі, якщо договори оренди землі були зареєстровані до 2013 р. Також це дасть можливість моніторингу загальної кількості орендованої землі на предмет її відібрання при рейдерських атаках і унеможливить проведення подвійної реєстрації прав на орендовані земельні ділянки.

Однак звертаємо увагу на те, що згідно положень ст. 2 Закону перехід права власності чи права користування земельною ділянкою не зупиняє дію вказаної в аграрній розписці застави майбутнього врожаю та не припиняє прав боржника і кредитора за аграрною розпискою на користування земельною ділянкою до збору відповідного врожаю, але не довше ніж до закінчення поточного маркетингового року.

Саме через зазначене положення ми радимо при купівлі підприємств, які володіють правами оренди земельних ділянок, окрім іншого перевіряти, чи не видані даною компанією аграрні розписки. В протилежному випадку може виявитися, що права оренди отримані, але право збору врожаю на них належить кредитору за аграрною розпискою.

Більше того, відсутність необхідності підтвердження здійснення посівів майбутнього врожаю дає можливість заставляти за аграрними розписками і врожай майбутніх років, що не заборонено Законом.

Звертаємо увагу, що згідно ст. 9 Закону аграрна розписка повинна видаватися окремо на кожен вид заставленої сільськогосподарської продукції, тобто на кожну культуру окремо.

Також згідно ст. 7 Закону розмір застави повинен бути не меншим за розмір зобов'язання за аграрною розпискою. І тут виникають певні питання. Так, наприклад, оцінку вартості заставленого майбутнього врожаю сторони узгоджують між собою, виходячи з врожайності та вартості товару, наприклад, на дату укладення розписки. Однак щодо розміру зобов’язання, воно повинно відповідати відповідному договору поставки. При цьому з існуючою ситуацією на ринку в самих договорах поставки розмір зобов’язань зазначається у гривневому еквіваленті певної суми в іноземній валюті. Зважаючи на цей факт, було б логічним і в аграрній розписці зазначати такий самий еквівалент. Однак на даний момент IFC не рекомендує використання прив’язки до валюти в аграрних розписках у зв’язку із можливим негативним сприйняттям даного факту органами ДФС.

Звертаємо увагу на той факт, що оговорена в договорі сторонами вартість товару у товарній аграрній розписці жодним чином не є ціною, за якою виробник повинен поставити сільськогосподарську продукцію кредитору, та встановлюється виключно з метою визначення обсягу заставленого майбутнього врожаю, якщо тільки така сама вартість не визначена в договорі поставки даної продукції між сторонами.

Більше того, при визначенні розміру зобов’язання в фінансовій аграрній розписці кредитор бере його до уваги з урахуванням ПДВ, однак при визначенні вартості заставленого майбутнього врожаю вартість ПДВ до уваги не береться. Пояснюється це тим, що у відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів.

Таким чином, при поставці товарів кредитором боржнику у першого виникають податкові зобов’язання з ПДВ. У випадку ж, якщо кредитор у примусовому порядку отримає право власності на заставлений врожай, йому доведеться його продати, і знову в нього виникнуть податкові зобов’язання з ПДВ. Отже, навіть якщо кредитор заявляє, що бере заставу з коефіцієнтом 1 до розміру боргу, то виходячи з розміру чинної ставки ПДВ кількість заставленого майбутнього товару все одно повинна відповідати коефіцієнту 1,2.

Також ст. 7 Закону передбачає такі особливості аграрної розписки у зрівнянні з договором застави майбутнього врожаю:

  • після збору врожаю предметом застави стає зібрана сільськогосподарська продукція;
  • у випадку недостатності врожаю на зазначених земельних ділянках предметом застави стає будь-який врожай, що в наступному сезоні буде вирощуватися на них же;
  • у випадку порушення умов розписки боржником кредитор має право звернути стягнення на товар, у тому числі прийняти його у власність, самостійно доростити та/або зібрати врожай.

Також зазначена стаття Закону передбачає можливість страхування заставленого врожаю. Однак звертаємо увагу, що страхування є правом, а не обов’язком виробника, і питання його застосування вирішується за погодженням сторін.

Ще одним правом, яким наділяють аграрні розписки кредитора, є право, передбачене ст. 8 Закону на моніторинг врожаю та зібраної продукції. Більше того, сторонами може бути узгоджена техкарта, тобто технологія виробництва, за порушення якої у кредитора також виникає право доростити майбутній врожай. Звичайно, в процесі визначення відповідності дій виробника узгодженим технологічним процесам можуть виникати суперечки. З цією метою ст. 8 Закону в якості арбітра передбачає організацію, спеціально уповноважену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику для вирішення таких спорів.

Саме через права кредитора на самостійне дорощення, збір врожаю та інші гарантії його інтересів, аби не стати об’єктом рейдерських посягань, ми радимо виробникам скрупульозно підходити до вибору кредитора та видавати аграрні розписки виключно довіреним компаніям зі стійкою позитивною репутацією.

Анатолій Косован, керуючий партнер Kosovan Legal Group


Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.

Ключові новини аграрного ринку в Telegram

Новини

Показати все

Блоги