Очікування vs. Реальність: Українська чіабата на італійському борошні

12 серпня 2021, 06:00 2674

Вікторія і Андрій Феофілови нещодавно відкрили у селі Геронимівка під Черкасами домашню пекарню.

«Випічка хліба — моя пристрасть. Вчився на інженера-технолога харчової промисловості. Але все життя працював у торгівлі. Та допоміг локдаун. Коли всі сиділи вдома, захотілося пекти хліб, — розповідає Андрій Феофілов свою хлібопекарську історію. — Спершу пік простий хліб — не багет і не чіабату. Випікав у домашній духовці, винятково для себе. Потім увійшов у смак, процес почав захоплювати».

Спочатку з'явилися 10, далі — 20 клієнтів у Черкасах. Вікторія завела сторінку у Фейсбук та Інстаграмі. Пішли читачі, а потім і покупці.

«Наважитися пекти хліб було важко, — каже Вікторія. — Бо хліба в нас повно, конкуренція шалена. Це як у Тулу їхати зі своїм самоваром. Але ми вирішили спробувати».

Феофілови випікають оригінальний хліб на материнській заквасці. Це коли у складі — лише вода і борошно, в яких згодом природнім способом утворюються бактерії.

Андрій каже, що випікання хліба — це не естетичний процес чи якийсь плід натхнення. Це більше математика, довгий процес підрахунків, ферментизації, піднімання тіста. Але, на відміну від хлібопекарських дріжджів, в процесі повільно розкривається все цінне, що є в хлібові. 

«Спочатку Андрій працював сам. Але потім я зрозуміла, що потрібна моя допомога, — розповідає Вікторія. — Хліб печемо тричі на тиждень. Андрій у роботі весь час — до 15 годин на добу. Якби щодня, просто не впоралися б». Ще й розвозить хліб сам у Черкаси — за 10-15 кілометрів. Буває, і в 11 вечора везе».

Спочатку подружжя мріяло про все вітчизняне — воду, борошно. З водою пощастило — після аналізу води з місцевоїсвердловини виявилося, що вода якісна. Гірше було з борошном. «В Україні просто немає якісного хлібопекарського борошна. Для чіабати купуємо італійське фірми «Паста Белла». Кажуть, коли його завозять, то прикордонники дивуються. Мовляв, а ви впевнені, що Україні треба ваше борошно?. Виявилось, в Україні вирощують замало сортів пшениці. І більшість її —  фуражна», — каже жінка.

Зараз пекарня вийшла на рівень самоокупності — 50 хлібин на день. Вікторія мріє, коли обсяги виробництва сягнуть хоча би 200 проданих хлібів щодня.

«Задумуємося про свою пекарню. Сподіваюся, восени реалізуємо цей задум. Туди візьмемо на роботу ще одного пекаря й кондитера. Бо перетворити хату на пекарню — важко. Хоча запах приємний», — жартує підприємиця.

Хлібина в пекарні Феофілових на 500 грамів коштує 45-50 гривень, 300-грамовий багет — 35 гривень. 200-грамова чіабата — 30 (з доставкою).

Зараз подружжя постачає ще хліб у дві родини. Вони на сторінці у Фейсбук описують смак і свої відчуття. Порівнюють із магазинним хлібом, який їли раніше.

«Зараз люди дбають про своє здоров«я. В нашій буханці менше глютену, бо вона на природній заквасці. Наші булочки і наш хліб можна їсти тим, хто сидить на дієті. Від нього не потовстішаєш, — розмірковує Вікторія. — Є й у Черкасах зразок — пекарня, де люди реально роблять смачні речі. Мріємо повторити їхній успіх».


AgroPortal.ua за матеріалами Ukrinform.ua