logo

Міняю професію

Індичий переворот

Індичий переворот

Міняю професію 22 листопада 2018. 06:08 4156

На початку 2018 року двоє успішних менеджерів залишили комфортні кабінети стабільної медичної компанії і опинилися посеред напівзруйнованої ферми з мрією вирощувати індиків. Новий бізнес назвали «РАНКО».

Зараз у теплому приміщенні ґелґоче 5,5 тисяч білих породистих птахів. А фірмовий автомобіль доставляє якісне індиче м’ясо замовникам Ірпінського регіону.

Хотілося СВОГО!

Олександр Криндач кілька разів дуже смачно і з натиском повторює саме це слово: «СВОЄ». Вони з колегою Русланом Лисянським — медики за освітою, працювали в успішній вітчизняній компанії, яка поставляє медичне обладнання і препарати. Захотіли бути не посередниками, а виробниками чогось власного.

«Запрошуємо колег з офісного планктону до нас на трудотерапію: експрес-схуднення за 2 тижні», — жартують чоловіки, енергійно притоптуючи на морозі. «Я на колишній роботі замовив абонемент у спортклуб, — розповідає Руслан. — Злякався, що аж надто круглішаю у затишному кабінеті. Ефекту було мало. А ось тут ми швидко поскидали зайві кілограми! І почуваємось здорово!»

Почалося з зелені

Спочатку хотіли робити установки для вирощування зеленої маси на гідропоніці. Але швидко зрозуміли: щоби переконати фермерів-тваринників в ефективності такого зеленого корму, треба все показати на власному прикладі й на власному продукті. Вирішили вирощувати правильну індичку.

Індичка як «фішка»

Руслан з Олександром «включили» в собі менеджерів, які добре знають класичні бізнес-процеси. Досвід маркетингу і продажів не минувся. Штовхатися з курятиною, яка на м’ясному ринку займає майже 50%, не хотіли.

Переконані: навіть не починали б, якби не визначили свою «фішку». Без оригінального продукту немає бізнесу. Смачна і корисна індичка поки що має лише 2% загального споживання м’яса. Тому підприємці обрали саме цю перспективну нішу.

Ну і просто самі люблять ніжне дієтичне м’яско. Хочуть годувати ним свої сім’ї. У Руслана двоє діток — 6 і 10 років. У Олександра взагалі старт нового бізнесу збігся із народженням первістка. Мотивація переконлива.

Локальний бізнес

Бізнес Руслана та Олександра задуманий чітко як локальний, для конкретного регіону. Підкреслили це торговою маркою: «Бучанська індичка». Розташовані у селищі Бабинці по Варшавській трасі в 50 км від Києва. Знають, що настрій в їхньому регіоні задає сусідня Буча, бо розвивається справді по-європейськи. Молодь, якої багато в регіоні, свідомо орієнтується на здорове харчування. Цільова аудиторія вибаглива, але перспективна.

Відповідно, м’ясо має потрапляти до споживача тільки свіжим, а не перемороженим. Немає сенсу продавати продукт далеко. Така стратегія.

Свідомо не звертаються у супермаркети, де повно масового продукту. Натомість домовляються з профільними фермерськими магазинчиками. І виконують індивідуальні замовлення, отримані через соцмережі.

Якщо все піде добре, мають амбіцію масштабувати ферму і на інші локації. Але тоді знов будуть припасовувати її до особливостей регіону.

Краще оренда

На новий сучасний пташник в ідеалі треба до $4 млн. Нереальний варіант. Власних коштів вистачало тільки на те, щоби реставрувати під свої потреби якісь із фермерських руїн. Об’їздили пів-України і бачили ціни від 40 до 100 тис. доларів. Жоден банк, куди звернулися молоді підприємці, кредити на розвиток їм не дав. 

Удача посміхнулася у селі Бабинці, де у Руслана Лисянського є власний будиночок. Колишню напівзруйновану ферму і ковбасний цех сусіди погодилися здати в оренду.

Тепер усвідомлюють: оренда для такого бізнесу — це найраціональніший варіант. Власні заощадження, які мали, не «вбухали» на купівлю, а оптимально розподілили на досить щадні орендні сплати і закупівлю обладнання, племінного стада та кормів.

На породі та кормах не економлять

Руслан трохи знався на індиках, розводячи їх на своєму обійсті. Але для виробництва обрали спеціальну високопродуктивну м’ясну породу з розплідника у Словаччині. В Україні, на жаль, з племінною справою цих птахів проблематично. Яйця доводиться завозити з Європи.

На наступну закладку вже домовилися із французами — їхні індики виростають трохи меншими, до 5-6 кг. Клієнти «Бучанської індички» кажуть, що птицю такого розміру буде зручніше запікати у духовці, ніж теперішню 10-кілограмову. Виробники реагують на запит.

Яйця обійшлися разом із послугами інкубатора в Україні по 1,5 євро за одиницю.

Не економлять і на корисних кормах. За допомогою кваліфікованих консультантів-технологів напрацювали 6 типів рецептів для кожного етапу вирощування. Збалансували пропорції поживних речовин, вітамінів, комбікорму (з партнерського комбікормового заводу) і свіжої зелені з власної гідропонічної установки.

Останній місяць вигодовують птицю кукурудзою: вона додає м’ясу жирності, солодкуватості й приємного кольору.

Зелений корм цілий рік

На логотипі «Бучанської індички» є гасло: «Їсть зелену травичку». Засновники називають це однією з головних своїх переваг.

Показують першу установку, яка дозволяє вирощувати зелень на гідропоніці і годувати птицю свіжою травою. Надалі планують самі виготовляти такі для себе й на продаж іншим фермерам.

Розрахунок такий: до 30% їхні корми складаються із зеленої свіжої трави. З 1 кг зерна на гідропоніці отримують 8 кг вітамінної, легкоперетравлюваної зелені.

«Сіно, солома, які традиційно заготовляють худобі фермери, обходяться вп’ятеро дорожче за самостійно вирощений зелений корм, який до того ж соковитіший, поживніший. Зерно зручніше у зберіганні, — уточнюють в «РАНКО». — Крім того, можна зменшити кількість комбікорму. Якщо врахувати, що на корми іде 70% усіх витрат, економія відчутна. Ще й з плюсом у якості».

Гідропонічна установка досить проста. В неї почергово закладаються контейнери із зерном. У процесі бере участь тільки вода, яка кисень перетворює на озон. Ніякої хімії. Електроніка контролює вологість і температуру.

Виймаємо зелене покривальце у 2 см завтовшки і несемо індикам. Ті одразу ж починають енергійно скубати соковитий гостинець.

«Чому б і людям не мати вдома таку установку замість холодильника? До свіжої зелені додаєш приправки — ось тобі й корисний вітамінний салат», — смачно уявляє Руслан Лисянський, викликаючи у нас апетит.

Сусід-фермер, який тримає молочних корів, вже теж зацікавився саморобною зеленню, яку можна мати цілий рік.

«Як тільки чітко налагодимо всі процеси з індиками, будемо тут поряд складати для свідомих фермерів гідропонічні установки вартістю десь по 10-15 тис. грн. Часткове введення в раціон свіжої зелені не тільки здешевлює корми, але й робить смачнішими молоко та м’ясо», — запевняють підприємці.

Комфорт. Перші втрати

Чоловіки зворушливо розповідають про основні примхи своїх вибагливих підопічних. Найперше — молодняк потребує тепла. Тому днювали-ночували, поспішаючи з ремонтом напівзруйнованих приміщень. Помилилися лиш наприкінці: треба було заздалегідь, за добу до приїзду пташенят, вже розігрівати приміщення. 50 індичат не змогли адаптуватися до поступового нагрівання і загинули…

Тепер спеціальні датчики суворо контролюють мікроклімат у пташниках.

Птиця також залежна від відтінків світла. Наприклад, при помаранчевому фоні краще несеться, а при синьому — набирає вагу. Ось чому у бабинецькому пташнику синє освітлення.

Звуки музики

Господарі кажуть, що оберігають індиків від різких звуків, бо переляк може викликати порушення травлення. Навіть подумують включати фоном легку музику, щоби не так чути було включення кормороздавача, подрібнювача, іншого обладнання.

До речі, за допомогою музики визначали стать пташенят, аби розділити їх по різних приміщеннях. «Коли легенько запускав «Деспасіто» — самочки не реагували, а самці, ще навіть неоперені, розпускали крила, надували шиї, наче йдуть в наступ. Просто диво природи!» — розповідає Олександр.

Суворий режим

Звиклим до стерильності медикам легко підтримувати суворі санітарні умови на фермі. Потрапити всередину можна тільки через спеціальні санпропускники, де персонал приймає душ, переодягається у спецодяг. Шляхи працівників різних підрозділів не перетинаються. Є постійне відеоспостереження.

«Ми приємно здивовані підтримкою спеціалістів Держпродспоживслужби з Бородянки, — не нахваляться підприємці. — Якби не їхні професійні консультації і роз’яснення, ми б самі не справилися. Навіть не уявляли, що це тепер не якийсь каральний орган, а люди, які реально підтримують початківців. Усі молоді, з сучасним мисленням. Працюємо дуже тісно. Щотижня їздимо в лабораторію, перевіряємо, радимося. Респект їм».

«РАНКО» почали процес обов’язкової сертифікації за всіма параметрами безпекової системи якості HACCP.

Обладнання

Хоч зовнішній ремонт пташників господарі ще не встигли закінчити, та вже працює на повну внутрішнє обладнання для комфорту птахів — італійські лінії для кормління, системи підтримки мікроклімату.

«А от доки вивчали технологію переробки, часом просто жахалися: що ж ми їмо?! — зізнаються підприємці. — Наприклад, дізналися, що є ванни, у яких надто довго вимочують м’ясо, щоби воно набралося зайвої ваги, є установки для накачування тушок певними маринадами тощо. І це все застосовується на крупних підприємствах.

Ми встановили у забійному цеху тільки просте найнеобхідніше обладнання для традиційної обробки, отримання чистого натурального м’яса».

Пташники і цехи нових фермерів оснащені економними котлами на дровах, дорогого газу тут не застосовують.

Кадри

Зараз на виробництві у Бабинцях працює 10 місцевих мешканців. Усі офіційно оформлені й отримують фіксовану зарплату, а також преміальні.  

Більшість відгукнулися не на рекламу в Інтернеті, а на прості оголошення на зупинках маршруток.

На жаль, з багатьма довелося вже й попрощатися: прикладалися до пляшки, виявлялися нечистими на руку.

«Найбільша ж проблема, — бідкається Руслан Лисянський, — брак дисципліни та відповідальності. Фактично тільки 2 із майже 20-ти підрядників вчасно і добросовісно виконали потрібні роботи. А у нас же були розраховані всі процеси, щоби дотриматись технології, оптимально витрачати кошти, чимшвидше почати реалізовувати продукцію. У людей немає розуміння, що від них залежить успіх загалом підприємства і їх особистий у тому числі».

Доводилося самим заміняти недолугих працівників. «Зате ми за цей час стали універсалами, електриками, штукатурами. Самі перепробували всі процеси, точно знаємо, з чого все складається і як працює», — знаходять плюси і у таких труднощах підприємці. Наголошують: украй важко паралельно вести ремонт і вже вигодовувати птицю. У заздалегідь повністю підготовленому приміщенні запускатися було б набагато легше.

Будуть і надалі створювати робочі місця для місцевих працівників, адже ростимуть і відкриватимуть нові напрямки.

Професіонали — на аутсорсі

Професійних консультантів «РАНКО» запрошує на умовах аутсорсингу. Радять й іншим колегам: на ринку вже є достатньо кваліфікованих спеціалістів з ветеринарії, технологій вирощування, переробки продукції, послугами яких можна скористатися. Швидко, на перший погляд, сумбурні процеси вкладаються у чітку систему. Приміром, вивірена технологом рецептура годування розписується пташницям за нормами і часом — їм залишається просто чітко дотриматись схеми.

Що далі?

Господарі нового бізнесу поступово звільняються від рутини та авралів становлення. Кажуть, тепер є можливість зосередитись на наступному розвитку. А планів у «РАНКО» багато.

Мають амбіцію формувати ринок. Реставрують ще 2 приміщення під пташники, збільшуючи кількість птиці з 5,5 до 10 тисяч. Упевнені, що для їхнього регіонального ринку, з огляду на кількість населення, теперішньої продукції вкрай мало. Розраховують, що на дієтичне індиче м’ясо перейде солідна частина споживачів курятини, а також трохи прихильників яловичини та свинини.

Окремим бізнесом організують виробництво і продаж гідропонних установок для вирощування зеленого корму.

Задумали обладнати і власний інкубатор, щоби від А до Я контролювати увесь процес вирощування індиків.

Збираються реалізовувати не лише свіже м’ясо, але й продавати індичат сусідам на відгодівлю. На домашньому утриманні вирощування обійдеться дешевше, аніж на фермі. Готову птицю прийматимуть на забій і переробку.

Виробництво мають зробити безвідходним. Є ідея із залишків робити корм для тварин у формі сосисок. Певно, що песикам і кішечкам корисніше буде з’їсти перемелені натуральні тельбухи і лапки замість незрозумілого сухого корму.  

У романтичних планах також вирощування екзотичних цесарок. Їх зараз дорогим ресторанам поставляють тільки спеціальні невеликі ферми. «РАНКО» спробують здешевити цей вишуканий продукт, зробити його доступнішим. Самим це ніжне м’ясо, схоже на дичину, дуже смакує!

Окупність

Підприємці розраховують окупити свої перші інвестиції упродовж 2,5-3-х років. За нещодавніми висновками аналітиків компанії Pro-Consulting, рентабельність продажів з подібної індичої ферми складає 12%.

Прибуток підприємці планують вкладати у розвиток.

Зараз найбільше очікують, як оцінять їхню продукцію споживачі та поділяться особистими враженнями з сусідами, знайомими. Дуже сподіваються на ефект сарафанного радіо, яке підтвердить: свіжа індичка справді смачна та корисна.

Чи важко змінюватись?

AgroPortal.ua перепитав підприємців: як пережили процес різкої зміни у своєму житті? «Для початку 3 місяці відпочив, покатався на лижах. Потрібне було емоційне перезавантаження, — визнає Олександр. — Важливо, що ми з партнером різні за темпераментом, характерами. Руслан — мега-генератор ідей, він запалює. Я маю досвід просування продукту, особливостей спілкування. Багато в чому врівноважуємо один одного. Бути однаковими для такого стартапу, мабуть, шкідливо».

Але головне, визнають нові фермери, — це підтримка сімей, дружин. Вони поставилися із розумінням до новацій своїх чоловіків, були готові витримати труднощі становлення.

До речі, назва «РАНКО», як виявилося, досить показова. Вона складається з 2-х коренів: РАН — назва бога сонця і КО — чоловіче начало. Отже, саме чоловіки у цій справі взяли на себе всю відповідальність.

«Ми створюємо різнопрофільне виробництво. У ньому в майбутньому й наші діти зможуть реалізувати себе дуже по-різному: стати маркетологами, рекламістами, виробничниками, ветлікарями, технологами чи спеціалістами з обладнання. Або ж… кіношниками, мультиплікаторами, які вигадають історію про нашу індичку з логотипа — ми спеціально її зробили такою кумедною і оригінальною», — посміхаються амбітні молоді бізнесмени.

А ще вони усвідомлюють, що за ними уважно спостерігає громада навколо. І від їхнього успіху залежатиме, чи наслідуватимуть їхній приклад односельчани.

«Добре, що крупні виробники масово виготовляють м’ясну продукцію і успішно експортують її, заробляють валюту для країни. Супер! А ми будемо годувати своїх людей свіжим, смачним і здоровим натуральним м’ясом», — говорять в «РАНКО».


Ірина Садова, AgroPortal.ua


Ключові новини аграрного ринку в Telegram

Новини

Показати все

Блоги