Інтерв'ю

Повномасштабна війна для багатьох українських бізнесів стала моментом випробування, а для когось — точкою старту. Крафтова дистилярня з Львівщини Lipsha Distillery — серед тих, хто наважився запустити виробництво у 2022 році попри всі ризики. Сьогодні ж команда не лише успішно розвиває виробництво, а й формує власне бачення «українського джину» — із локальними інгредієнтами, чіткою технологією й амбіціями виходу на європейські ринки.

Крафтове виробництво в Україні стає важливим елементом економіки сільських територій. Про це свідчать результати першого етапу освітньо-грантового проєкту для крафтових виробників харчових продуктів CraftUP Ukraine.

Для Подністер’я — регіону вздовж Дністра з унікальними природними умовами та розвиненим аграрним виробництвом — крафт є не нішевим явищем, а основою локальної економіки. Тут функціонують десятки малих виробників: фермерські господарства, пасічники, сировари, виробники м’ясної продукції та трав’яних зборів. Більшість із них працюють поодинці та не мають доступу до ринків збуту.

В Україні вже працює кілька десятків легальних крафтових дистилерів — це понад 30 винокурень. І хоча у виробників досі виникають певні складнощі, за останні місяці галузь почала формуватися більш системно.

Крафтовий сектор Львівщини поступово стає повноцінною частиною регіональної економіки. Область вибудувала модель підтримки, що поєднує фінансові інструменти, кооперацію, розвиток громад і просування локальних брендів.

В Україні відсутня статистика крафтових виробників, зокрема і через небажання багатьох офіційно реєструвати вид діяльності. Однією з причин крафтярі визначають острах перед контролювальними органами.

Крафтове виноробство в Україні стрімко розвивається з 2014 року. Попри війну з’являються нові виробники, закладаються виноградники у різних регіонах, розвивається експорт. Проте оцінити якісний продукт, вироблений здебільшого вручну, під силу не всім шанувальникам вина. Культура споживання крафтового напою в Україні на низькому рівні — високі ціни на продукцію спонукають покупця обирати дешевший імпортний сегмент.

Розвиток крафтового виробництва — серед стратегічних напрямів Київщини. Кілька років тому тут за підтримки обласної адміністрації розпочали формування електронного каталогу крафтярів регіону. Чи став він одним з інструментів промоції та чи надихнув інших на створення власного продукту — у розмові з заступницею голови Київської обласної військової адміністрації Наталією Гаватюк.

У Групі АГРОТРЕЙД 2025 року під нішевими культурами було засіяно 334 га технічних конопель, 604 га гірчиці та 43 га арахісу. На 2026 рік плани кардинально інші.

Ковбаси, ряжанка, мед, карасі, сало та інші традиційні продукти завжди були частиною української культури. Але десятиліттями ремісниче виробництво існувало «для себе» та «поза законом». Ситуація змінилася, коли держава визнала специфіку малих виробників і адаптувала правила під їхні реальні масштаби.

Одним із найбільших сегментів у крафтовому виробництві України є сироваріння. Незалежно від обсягів і величини виробництва українські сировари здобувають нагороди на міжнародному конкурсі World Cheese Awards, стають осередками гастрономічного туризму в Україні та відроджують стародавні рецептури сироваріння.

Здається, що виноградарство в Україні — чи не єдина галузь сільського господарства, де позитиву відмічається більше, ніж негативних моментів. Однак все ж таки без викликів не обходиться, зокрема у питаннях площ під виноградниками та експорту виноробної продукції.

Останні кілька років попри війну український органічний сектор тримає стабільну позицію на світовому ринку. Органічне виробництво в Україні — це досить прибутковий бізнес, але він вимагає чималих інвестицій та зосередженості на правилах щодо вирощування саме органічної продукції.

Урожайність сільгоспкультур на 40-50% залежить від живлення. Останніми роками на ньому доволі жорстко економили, подекуди урізаючи систему лише до базового азотного удобрення. Проте така економія не є сталою, і без комплексного живлення макро-, мезо- та мікроелементами досягти високих урожаїв неможливо.

Фінансова підтримка від банків і програм, які вони пропонують, дає змогу аграріям не лише стабільно працювати, виконувати зобов’язання, експортувати та переробляти всередині країни мільйони тонн зерна, а й залишатися фінансово ефективними, розвиватися та використовувати інновації в усіх сегментах виробництва.

Більшість фермерів, які до війни навіть не задумувалися про елеватор, сьогодні кажуть — господарювати без власних потужностей зі зберігання та сушіння зерна немає сенсу. Лише маючи в структурі елеваторний комплекс, можна підсилити економіку агропідприємства та планувати новий сезон.