Старший науковий співробітник Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою, м. Галле, ФРН, член Експертної ради УКАБ. Член Європейської асоціації аграрних економістів.
Під час панельної дискусії в рамках одного з численних заходів, присвячених земельній реформі, мені із залу поставили запитання: «Що потрібно зробити, щоб реформа була успішною?» Я відповів, що загалом сказати важко, оскільки за визначенням успішність — це досягнення цілей, а які пріоритети наразі переслідує земельна реформа, не зовсім зрозуміло.
Різноманітні опитування* щодо ставлення українців до земельної реформи свідчать про те, що держава наразі програє інформаційну кампанію за впровадження повноцінного ринку сільськогосподарських земель.
Законопроєкт, який передбачає зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні з 1 жовтня 2020 року, був прийнятий Верховною Радою у першому читанні минулої середи.
Діджиталізація може призвести до певних змін у структурі сільгоспвиробництва в Європі, адже нові технології все більше уможливлюють управління фермами більшого розміру, а малі ферми часто не в змозі впроваджувати деякі з пропонованих технологій через брак ресурсів.
В експертному середовищі про зовнішні чинники виникнення і розвитку агрохолдингів було сказано чимало.
Недавно просторами Інтернету розійшлася публікація про протилежні моделі корпоративного управління в Google та Apple. Першими «рулять» засновники та менеджмент, другими — інвестори. Коментарі вітчизняного експертного середовища з цього приводу були різними, але в основному експерти віддають перевагу моделі Apple. Мовляв, в умовах розподілу власності і контролю необхідно «тримати в узді» менеджерів компанії, адже зазвичай вони поводять себе опортуністично і хочуть заробити за рахунок акціонерів. Однак таке твердження неоднозначне, тому що не враховує декілька важливих аспектів.
