Президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК. Провідний фахівець у галузі стратегічного менеджменту, оперативного управління, аналізу продуктивності та ефективності підприємств в сфері сільського господарства та харчової промисловості.
В Україні кожен новий уряд намагається сформувати власну стратегічну програму таким чином, щоб, насамперед, розвивати громади та піднімати українське село. Плюс до цього, кожен уряд активно хоче сприяти розвитку малого та середнього бізнесу. Та це все застопорюється.
Трохи більше 2,5 місяців тому Україна отримала новий уряд на чолі з Денисом Шмигалем. Оскільки його ніхто толком не знав, відповідно, не було й особливих очікувань. Проте глибоко в душі всі сподівалися, що курс на створення кращих умов для ведення бізнесу та залучення інвестицій в національну економіку буде продовжено. Та, на жаль, останні місяці не виправдали жодних сподівань.
Ти працюєш в агропродовольчому секторі?! На сьогодні це запитання не звучить з ганебним забарвленням з вуст молодого покоління до своїх же однолітків. Давно минули ті часи, коли соромно було бути зайнятим в агросфері. Сектор стає дедалі популярнішим, показуючи як свою фінансову стабільність, так і інноваційність.
Жоден із секторів економіки у світі не стоїть сьогодні перед такими фундаментальними викликами, як стоїть агропродовольчий сектор. І питання не стільки про роль сільського господарства як галузі світової економіки, скільки про те, яким чином поєднати в майбутньому такі важливі напрямки для всього людства, як харчування здоровими продуктами, збереження екології, гальмування змін клімату, розвиток сільських територій, взаємовигідна міжнародна торгівля тощо.
Найбільший у світі виробник макаронних виробів, італійська компанія Barilla ще 10 років тому задумалася, яким чином достукатися до своїх споживачів, враховуючи ті кризи, які виникають у результаті зміни клімату.
Поки в Україні збирають заполітизований земельний пазл та дискутують про дотації, світ крокує далеко попереду. Мова йде про харчові трансформації, які, хочемо ми того чи ні, за кілька десятиліть прийдуть і в Україну.
Той, хто думав, що після торішнього колапсу на ринку цукру і тотального падіння світових цін на нього, ситуація зміниться на краще, буде сильно розчарований. Ціни продовжують падати.
Якість навчання — головний маркер, яким керуються роботодавці при виборі майбутніх працівників. Такий висновок зробили в асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» в результаті формування Рейтингу закладів вищої освіти (ЗВО) України.
Центральна виборча комісія нещодавно зареєструвала список кандидатів у народні депутати на дострокові парламентські вибори 21 липня 2019 року. Проглянувши його*, багато з вас може здивуватися, побачивши моє прізвище, яке важко сплутати з чиїмось іншим, в списку партії під номером 15.
Перебуваючи в аграрних навчальних закладах нашої держави та спілкуючись зі студентами та викладачами, часто доводиться чути промови про нестачу коштів на базові речі типу ремонту приміщень та опалення взимку, не говорячи вже про кошти на науку. Також всі жаліються на від'їзд кращих студентів за кордон, забюрократизовану політику Міносвіти тощо.
У попередньому блозі я детально описував, чому сучасний аграрний бізнес України потребує абсолютно нового формату фахівців. У даному блозі, як і обіцяв, хочу представити інформацію про новий проект під назвою «Агрокебети».
Сучасний агропродовольчий комплекс України постійно стикається з необхідністю інновацій як у окремих продуктах і технологіях, так і в цілих організаційних і виробничих процесах, закінчуючи внутрішньою й зовнішньою кооперацією та партнерством.
Україна після «Помаранчевої революції» пережила небачений інвестиційний бум. Величезний потік як прямих іноземних інвестицій, так і внутрішніх, зійшов на країну немов манна небесна. Купувалося все: молочні заводи, банки, ферми, газети...
