На жаль, культура позиціонування локальних виробників в Україні лишається на не дуже високому рівні. Натомість у Франції ніхто не здивується, якщо у ресторані ви запитаєте про виробника сиру або ж вина. Швидше за все, офіціант навіть поділиться контактом фермера, який поставляє продукти, для можливої подальшої дегустації чи екскурсії на виробництво.
Недарма я провела паралель з Францією. Для того щоб мати змогу поставити аналогічні запитання в українському ресторані, обрала Très FRANÇAIS.
Я неодноразово там бувала, вперше спробувала жаб’ячі лапки, полюбила заклад за автентичну атмосферу і надзвичайну привітність офіціантів. Крім того, в самому ресторані можна без проблем поговорити з шеф-кухарем або навіть власницею ресторану. У закладу за шість років його історії вже значна кількість нагород, серед яких — сертифікат якості Trip Advisors, нагорода фестивалю Goût de France, в якому беруть участь 2000 учасників з п’яти континентів, кількаразове визнання виданням «Новое время» одним з кращих ресторанів України.
Атмосфера закладу унікальна, бо духом Франції просякнуте навіть повітря. Це усвідомлюється одразу з привітанням офіціантів французькою, неголосною музикою, стишеним світлом і невимушеним спілкуванням відвідувачів. За столиком біля вікна впізнаю власницю закладу — Наталю Невядомську. Вона легка в спілкуванні і завжди готова розповідати про свій ресторан і його концепцію.
«Ми спеціалізуємося на регіональних французьких меню, яких доволі багато в самій Франції. Часто виїжджаємо в регіон з шеф-кухарями, аналізуємо рецепти, а в Україні намагаємося це відтворити», — розповідає власниця Très FRANÇAIS. Меню ресторану розробляли шеф-повар з України з залученням французьких експертів для створення максимально автентичного формату.
Рівень запитів до якості і формату подачі їжі в Києві доволі високий, і він постійно змінюється. Très FRANÇAIS — не просто ресторан для поціновувачів Франції, а культурний хаб, бо там майже щодня проводяться майстер-класи, обговорення і навіть виставки.
Яким чином французька кухня співвідноситься з українськими виробниками і чи готові вони поставляти свої продукти в ресторани такого рівня?
Власниця закладу посміхається і зазначає, що насправді є значна частина страв, які часто зустрічаються на столах українців і французів, зокрема півень у вині. Основа французької гастрономії — це свіжість продуктів, додавання вина, власний набір соусів і красива подача. Проте знайти в Україні, наприклад, легендарних равликів ескарго не так і просто.
«Ми не працюємо з українськими виробниками равликів, надаємо перевагу французьким виробникам, бо нашому шеф-кухарю вони більше підходять за якістю», — розповідає Наталія. І хоч українські канали поставок більш економні, гратися з якістю заклад не хоче, бо виробництва равликів в нашій країні не завжди сертифіковані. Це стосується і поставок риби. Морського чорта, тріску, сібаса, морського карася ресторан замовляє щотижня з-за кордону.
Разом із тим, є українські продукти, які відвідувачі закладу-французи вважають за смаковими якостями навіть кращими за свої рідні. Мова йде про овочі і фрукти, які Très FRANÇAIS бере в тепличному господарстві в Калинівці Київської області. Каштани, наприклад, ресторан часто закуповує у фермера на Закарпатті, щодо сирів співпрацює з сімейним господарством на Львівщині Fromages d'Elise.
«Нас приваблює можливість безпосереднього спілкування з власниками цих господарств, їхні поставки регулярні, вони відповідають нашим стандартам за якістю, упаковкою продукції», — коментує Наталія.
Своїх партнерів для поставок ресторан відбирає прискіпливо, намагаючись отримати рекомендації від партнерів, колег, а часто — навіть клієнтів.
Крім того, Très FRANÇAIS — постійний учасник сільськогосподарських ярмарок, де можна познайомитися з власниками агрокомпаній, а потім відвідати виробництво. Якщо компанія працює з GoodWine, то відповідна стандартизація якості вже пройдена, і ресторан з більшою довірою ставитиметься до партнерства.
«Проблема з пошуком українських локальних агровиробників у тому, що вони мало піаряться. Було б добре створити єдину платформу, де б зареєструвалися всі фермерські господарства. Нам важко іноді знайти потрібних, якісних і надійних українських виробників», — розповідає власниця Très FRANÇAIS.
Часто фермери не виконують в повному обсязі обговорені поставки або змінюють рецептури продуктів. Такі дії не грають на користь репутації конкретних компаній. На думку Наталі, першочерговими завданнями для українського виробника є налагодження системи якості та дистрибуції своїх товарів, а також робота з інформуванням щодо свого продукту.
В Європі гастротуризм є потужним напрямом туристичних розваг. Фермери зацікавлені в роботі з клієнтами напряму, а не через дистриб’юторів. Це потребує більше комунікативних зусиль, але приносить свої результати для впізнаваності брендів і самої продукції. Крім того, європейці, на відміну від українців, не лінуються працювати з HoReCa.
«Я з радістю приїжджаю до української компанії Fromages d'Elise, там власниця українка і її бельгієць чоловік створили унікальну історію любові до виробництва сиру. Проте таких компаній, на жаль, я не так багато знаю», — розповідає Наталія.
Її головна рекомендація українським агровиробникам — не боятися позиціонувати себе і свою продукцію, працювати над покращенням якості і робити продукт максимально близьким до людей.
Оксана Пирожок, AgroPortal.ua

Від чорниці до малини: родина на Волині вирощує майже два гектари ягід

200-річний млин отримав друге життя: подружжя на Вінниччині відродило родинну справу

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

Суттєве зростання постачань до України сирів із Європи на тлі сезонного зниження споживання посилило конкуренцію на внутрішньому ринку.

Французькі виробники равликів зазнають значних втрат через аномальну спеку та посуху. В окремих господарствах загинуло до 70% поголів'я, а частина ферм уже припинила роботу.

Українські виробники сиру вже досягли високого рівня якості. За якістю та смаком ремісничі сири вже можуть достойно конкурувати, а подекуди навіть перевершують європейські.

Пристрасть до натуральної їжі та глибока повага до сировини — це головні орієнтири в роботі сироварні Soldattorpets Mejeri у Швеції. Ферма працює за принципами сталого виробництва. За словами її власників, цей підхід поєднує водночас економічний та екологічний складники, адже бізнес має бути життєздатним фінансово, але водночас працювати в гармонії з довкіллям.

Створення Virtuoso by Lukachivka починалося зі 120 тварин. На старті власники закладали правильну генетику стада та максимально орієнтувалися на європейські стандарти. Сьогодні поголів’я ферми налічує близько 200 кіз.

Побоювання щодо євроінтеграції України висловлюють не лише аграрії Польщі та сусідніх країн, а й Франції та Іспанії.

Французькі аграрії попередили про катастрофічні втрати овочів після трьох потужних хвиль аномальної спеки.

Українські ресторани дедалі частіше шукають локальні смаки та співпрацюють із крафтовими виробниками. Але за словами «фермерський продукт» стоїть складна логістика, висока собівартість і нестабільні обсяги постачань.

Сімейна ферма «Перепілка на дубовому листі» стала кроком до відродження сімейних традицій господарювання на землях Львівщини та Рівненщини.

Вулична їжа в Україні виходить на новий рівень — тепер у центрі уваги не тільки звичні бургери та шаурма, а й смажені карасі. Цей унікальний формат швидкого харчування набирає популярності завдяки київському закладу «Київські Карасі», що відкрив уже дві локації.