Чи готова держава підтримати органічне виробництво?

11 травня 2018, 06:45 12632

Виробництво органічної продукції в Україні щороку стабільно зростає, аграрії знаходять нові ніші у виробництві й відкривають нові ринки. Великі компанії, які вже мають досвід експорту, зазначають, що зараз не проблема продати продукцію за кордон — іноземці поважають органічне «made in Ukraine» і готові платити за нього гарну ціну. Більше виробників органіки турбують проблеми, пов’язані з захистом і відстоюванням їхніх прав в Україні.

Виробничі проблеми від спільноти виробників органічної продукції в розмові з заступником міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольгою Трофімцевою (О.Т.) озвучувала керівник відділу ЗЕД Агропромислової групи «Арніка» Вікторія Васильченко (В.В.).

Компанія «Арніка» має в обробітку за органічними стандартами близько 16 тис. га земель. «Арніка» працює за органічною технологією з 2013 року і в майбутньому планує стати найбільшим агрохолдингом, який займається органічним виробництвом.

В.В.: Ми вже маємо значний досвід експорту — понад 17 тис. тонн органічної продукції відвантажено на ринки Європи, переважно до Німеччини та Швейцарії. Тож питання експорту в нас напрацьовані — маємо досвід і постійних клієнтів та розвинену інфраструктуру, що дає можливість відправляти продукцію різними видами транспорту. А хотілося поставити запитання, які найбільш хвилюють, насамперед — це внутрішні проблеми, наприклад, відносини між сільгоспвиробниками.

В цьому році компанія зіткнулася з такою проблемою, коли довелося відбракувати близько 1 тис. тонн органічного соняшнику через недобросовісне внесення нашими сусідами засобів захисту рослин. Як виявилося, сільгосппідприємство вносило хімію на свої поля авіацією, і частина гербіцидів потрапила на наші посіви. Компанії «Арніка» довелося продати соняшник в Україні по звичайній ціні, незважаючи на те, що вирощувався він як органічний. У нашому випадку при лабораторних дослідженнях в соняшнику знайшли залишки речовини, яка взагалі заборонена в ЄС.

Хотілося б дізнатися, яким чином можливо залучитися підтримкою держави стосовно таких неконтрольованих випадків внесення сільгоспвиробниками-сусідами ЗЗР.

О.Т.: Чи часто такі ситуації трапляються?

В.В.: У нас нечасто, ми дуже ретельно стежимо за якістю вирощеної продукції і облаштовуємо великі буферні зони. Якщо ми бачимо, що є ризикова зона, її обов«язково відділяємо. Наші буферні зони набагато більші за прописані стандартами норми. Робимо їх в два-три рази більшими. Звісно, на цьому втрачається якась частина прибутку, для нас якість — перш за все, адже виробляємо продукцію «преміум» сегменту.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

О.Т.: На законодавчому рівні частково ця проблематика вирішуватиметься законопроектом № 5448 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», який вже прийнято Верховною Радою в першому читанні. В документі прописані норми щодо буферних зон і всі інші нюанси. Але як на мене, проблема, яку ви озвучили, перекликається з ситуацією отруєння бджіл. І тут, здається, не менш важливим, ніж законодавче регулювання відносин між традиційними і органічними виробниками, є прописання дієвих механізмів відповідальності за умови порушення вказаних норм.

Це якщо говорити про законодавчі рамки, то мають бути встановлені правила гри і однозначно прописана відповідальність. Цим має займатися не лише Мінагропрод, але й підключитися і співпрацювати в цьому питанні правоохоронні органи і Міністерство природних ресурсів та навколишнього середовища. Адже коли ми говоримо про контрафактні ЗЗР, це проблематика МОЗ, Міністерства природних ресурсів і Мінагропроду. Ми все більше говоримо про цю проблему і гадаю, держава більш конструктивно реагуватиме на питання контрафакту і чорного імпорту, бо це шкодить навколишньому середовищу, здоров«ю людей, якості ґрунту.

Інший дуже важливий аспект цієї проблематики, на мою думку, це комунікація і проведення інформаційної роботи, особливо з невеликими виробниками. Окрім законодавчих ініціатив, потрібно дійсно працювати на районному рівні в плані інформування. Бо дехто не усвідомлює загалом певну проблематику. І інформування не лише про те, що мають дотримуватися правил сусідства, а починаючи з використання контрафактних ЗЗР у виробництві. Як показує мій досвід, дуже часто не вистачає саме інформації і загальної освіченості в таких питаннях.

Але безумовно має бути паралельний процес — робота в плані інформування, і водночас всі повинні розуміти, що законодавчі рамки і правила гри теж змінюються. Якщо буде хоч один прецедент, коли хтось понесе відповідальність за такі речі і відшкодує вартість понесених втрат, тоді прийде розуміння. 

В.В.: До речі, в нас була ідея звернутися до суду за відшкодуванням збитків, проте попрацювавши з юристами, зрозуміли, що в судовому порядку буде дуже складно довести, а розпочати судовий процес, котрий може тривати більше року без належних доказів та нормативного підґрунтя, то є лише даремне витрачання часу.

О.Т.: Маю прохання до вас: якщо ви мали таку ситуацію, можете подумати і прописати, як можна довести в суді подібні справи до логічного завершення. Має бути шлях вирішення, адже ми не перша країна, в якій трапляються такі інциденти, і ви не єдиний виробник органічної продукції, який з таким зіштовхується. В цій ситуації я б вас попросила вийти з ініціативою і запропонувати своє рішення і бачення. Ми підтримаємо це зі свого боку, якщо це стосується внесення змін в законодавство, але однозначно, над цим питанням мають попрацювати юристи.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

В.В.: Так, ми однозначно долучимося до цієї роботи. До того ж, так само це стосується і сусідів-господарників, які вирощують ГМО-сою. В Україні діє Закон «Про насіння і садивний матеріал», в якому чітко передбачено, що виробникам сільгосппродукції заборонено сіяти сорти культур, котрі не зареєстровані в Україні.

«Арніка» має науково-дослідний інститут, який займається селекцією сої і працює над виведенням нових сортів, які б відповідали органічним потребам, були стійкими до механічного обробітку.

Натомість ГМО-культури, посіяні по сусідству, перезапилюються з нашими органічними посівами. Тому регулювання ГМО-ринку — це теж одне з найболючіших питань.

О.Т.: В Україні окрім згаданого вами Закону «Про насіння і садивний матеріал» діє ще один Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», яким ці питання теж регулюються. І дійсно, офіційно в Україні поки жодного сорту ГМО-культур не зареєстровано. Але ми знову маємо проблематику тіньового або чорного ринку. З точки зору Міністерства аграрної політики і продовольства, галузі необхідне посилення контролю. Також у Верховній Раді наразі зареєстрований Законопроект № 7186 від 06.10.2017 р. про державний контроль за генетично модифікованою продукцією у сільському господарстві та харчовій промисловості. Думаю, що цей Законопроект стане важливим кроком і додасть моментів у посилення контролю в цій галузі.

З боку Мінагропроду вже доручено певним органам, в тому числі Держспоживслужбі, посилити контроль щодо ввезення насіння в Україну, власники сортів рослин повинні надавати довідку про відсутність ГМО-ліній у всіх сортах рослин. Певним чином вплине і вступ в силу Закону України № 2042-VIII від 18.05.2017 р. «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров«я та благополуччя тварин», відповідно до якого Держспоживслужба отримує більше можливостей та повноважень загалом в сфері контролю в таких питаннях, як безпечність продуктів харчування.

Але ми повинні розуміти, що регуляторна політика, то лише одна сторона медалі. Знову ж таки, наголошую та тому, що не варто відкидати аспект інформування і освіти, адже ми дуже часто недооцінюємо цей момент у роботі з нашими сільгоспвиробниками. Окрім того, в нас є потужний зовнішній імпульс у вигляді експортних можливостей, який ми тільки починаємо використовувати.

В.В.: Ми прекрасно розуміємо, що відразу нічого не буде зроблено, але хочеться мати впевненість, що з часом ринок відповідатиме європейським стандартам. 

О.Т.: Це має бути сталим процесом, і до сільгоспвиробників повинно прийти розуміння, що, працюючи на довгу перспективу, потрібно звертати увагу на захист навколишнього середовища, довкілля, здоров«я тварин, стан ґрунту. Ці всі моменти лише почали в нас поступово виходити на перший план. Можливо, не так швидко, як нам би хотілося, але ми прийдемо до агробізнесу здорової людини з розумінням всіх цих аспектів.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

В.В.: Стосовно контролю, оскільки ми займаємося вирощуванням технічної коноплі, то знаємо, що це культура з посиленим рівнем контролю, починаючи від насіння і до складського зберігання. Ми реально бачимо на прикладі цієї культури, що так само, як коноплі, можна контролювати і ГМО-сою.

О.Т.: Так, контроль з боку держави — це добре, але все добре, коли в міру. Це як питання по сівозміні, коли пропонувалося на державному рівні контролювати сівозміну. Я не вважаю це доцільним, контроль має бути помірним, але при цьому ефективним. Часто достатньо одного-двох дієвих інструментів, які використовуються на місцях, і вони працюють.

До цих питань потрібно підходити зважено, адже занадто зарегульований ринок — це теж погано.

В.В.: Можливо, показати на прикладі конкретного суб»єкта господарювання, яка може бути відповідальність і міра покарання при порушеннях. Так, в нас є закон, який забороняє вирощувати ГМО-культури, а далі за ним немає ніякого підґрунтя. 

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

О.Т.: Тут я з вами погоджуюсь, це дуже важливий пункт. Регулювання має бути зваженим, але ефективним. А ефективність — це значить невідворотність відповідальності, яку понесе господарство за такі речі.

Але в мене, до вас, Вікторіє, є зворотне запитання щодо недобросовісних органічних виробників. Як думаєте, що варто зробити державі, Міністерству аграрної політики та продовольства, щоб тих, хто займається псевдоорганікою, стало менше?

В.В.: Це дійсно проблема. Маючи досвід, як вирощувати справжню органіку, ми розуміємо, що подібні махінації пов«язують ланцюжок зацікавлених псевдо-органіків починаючи від виробника і закінчуючи імпортером. На мою думку, в цій схемі ключовим є трейдер, бо фермери, в яких вони скуповують продукцію, не проходять ні перевірок, ні інспекцій. Часто представники трейдерських компаній збирають по регіону проби продукції, і та, яка підходить по певним показникам, викуповується в агровиробників. Але при цьому виробник не має сертифікатів про те, що ця продукція є органічною.

Як потім трейдери отримують сертифікат на цю продукцію? Про це можна лише здогадуватись.

До речі, щоб уникнути на ринку підробки сертифікатів, «Арніка» обмежила видачу цього документу. А клієнтам зазначаємо на сертифікаті, що це копія не для поширення. В разі експорту вся інформація є в системі «Органік Стандарт» і передається сертифікатору клієнта, якому ми експортуємо продукцію. Тому важливо обмежити обіг сертифікатів.

Через деяке зафіксоване шахрайство цьогоріч «Органік Стандарт» вже не перевидає сетрифікати органічної інспекції на партії органічної продукції.

О.Т.: В цьому питанні законопроект № 5448 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» дуже важливий. Найефективнішим засобом вирішення цих питань є створення державного реєстру операторів органічного ринку, коли дійсно буде відкрита база даних і можна буде побачити реально всю інформацію. Це зніматиме багато питань. Тому створення такого реєстру чи бази даних — для нас сьогодні завдання № 1 паралельно з завершенням роботи над законопроектом.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

В.В.: Цей реєстр міститиме інформацію про земельний банк підприємства. Так, для звичайних сільгоспвиробників ротація земельних ділянок — то звичайне явище. Але для органічного виробника, коли перехідний період землі три роки і потім доводиться втрачати цю ділянку, — це дуже болючий процес.

О.Т.: Частина цих питань вирішиться за умови прийняття законопроекту «Про обіг сільськогосподарських земель», який є передумовою відкриття ринку землі в Україні. Це базовий законопроект, який регулюватиме питання земельних відносин. В цілому питання захисту земель, які знаходяться під органічним виробництвом, це комплексне питання. Ми мали розмову про це з органічним виробником «Агрофірма «Поле», яка теж стикалась з проблемою рейдерства із землями, які пройшли перехідний період і мали статус органічних.

Не можу сказати, що вже знайдені ефективні інструменти захисту саме для органічних земель. Але мені здається, що нам разом із сертифікаційними органами і виробниками варто подумати, що можна зробити.

Хочу сказати, що чим ближче Україна буде до відкриття цивілізованого ринку землі, тим менше таких пробілів буде залишатися на законодавчому рівні.

В.В.: А яка ваша думка щодо відкриття ринку землі? Я знаю, що більшість агрохолдингів побоюються цього через обмеженість ресурсів для викупу тих земельних масивів, на яких вони сьогодні працюють.

О.Т.: По-різному оцінюють цю ситуацію. Коли я розмовляю з малими і середніми виробниками, все частіше чую, і це радує, що важко, але потрібно відкривати ринок землі, бо залишатися в невизначеному стані тіньового ринку, який не дає працювати з 100% ефективністю, не можна.

Мені здається, що при відкритті ринку землі відбудеться десь консолідація і незначний перерозподіл земельних банків, але колапсу для сільгоспвиробників, в тому числі великих, не буде.

Коли почнеться підготовка до відкриття ринку землі, великі агрохолдинги теж на це зреагують і почнуть шукати можливості зовнішнього фінансування, можливо, йтимуть шляхом дрібнення і теж формуватимуть земельні банки для відокремлених регіональних підрозділів.

Для малих сільгосппідприємств наразі шукаються можливості доступу до дешевих фінансових ресурсів, щоб вони теж мали змогу купити землю.

В.В.: Все ж таки при відкритті ринку землі чи може підприємство, яке займається органічним землеробством, розраховувати на підтримку держави, мати якісь преференції?

О.Т.: Інструменти вже напрацьовуються сьогодні. Є можливість, передбачена нашим законодавством, при проведенні аукціонів по землях, які знаходяться в державній власності, при отриманні певних ділянок надавати перевагу виробникам, які займаються органікою. Поки що залишається питання ефективності застосування даного інструменту.

Безумовно, захист земель з статусом «органічні» має бути зафіксовано в законодавстві чи підзаконних актах при впровадженні ринку землі. Адже органіка — це наша конкурентна перевага і додаткові надходження як для виробників, так і для держави. Тому, мені здається, всі мають бути зацікавлені в збільшенні земельного банку під органічним виробництвом.


Людмила Лебідь, AgroPortal.ua