logo

Агрокебеты

Очередь в «кебеты». Кто последний?

Очередь в «кебеты». Кто последний?

Агрокебеты 25 июня 2020. 06:41 2091

Год назад в аграрно-образовательную тусовку попало слово «Агрокебеты». Никто не понимал, что это, для чего и кому это нужно. Но уже сегодня эти «кебеты» ждут в каждом аграрном университете Украины.

Как прошел первый год обучения на проекте «Агрокебеты»? Какие вызовы стоят перед организаторами и членами Наблюдательного совета? Состоится ли масштабирование проекта? Как попасть на проект уже в этом году? Редакция AgroPortal.ua узнавала лично.

текст публікується мовою оригіналу

Освіта, яка потрібна для бізнесу

В українських університетських рейтингах є багато показників, за якими оцінюється позиція того чи іншого закладу вищої освіти. Проте, немає головного — оцінки роботодавцями тих, кого готує університет, та наскільки глибокі їхні знання.  

«Коли НУБіП України подає документи в рейтинг університетів світу QS, то там відразу просять надіслати перелік 100 великих підприємств, де працюють випускники. Потім представники даного рейтингу обирають декілька з них і телефонують, щоб запитати, наскільки конкурентні випускники, які в них навички та який бекграунд», — розповідає ректор НУБіП України та член Наглядової ради проєкту «Агрокебети» Станіслав Ніколаєнко.

Дійсно, які кадри потрібні для бізнесу, знає лише бізнес. Саме тому при першій зустрічі ректор НУБіП України сказав організаторам проєкту: «Робіть усе так, як потрібно для бізнесу, а ми вам допоможемо».

Кого, хто та чого навчають на «Агрокебетах»

Підготовка кадрів залежить від 3-х складових: кого навчає університет, хто навчає студентів і чого саме їх навчають.

Кого? За словами Станіслава Ніколаєнка, основною проблемою при наборі студентів на навчання є слабка шкільна база знань. «У школи потрібно повернути основи продуктивної праці: щоб був трактор, і діти працювали на ділянках, щоб проводилися досліди з генетикою та сортами, щоб школярі на практиці розуміли і розрізняли культури. Тому що без шкільних знань ми не можемо рухатися вперед, — зазначає ректор. — І питання іноземної мови. Ми повинні змінити умови відбору на «Агрокебети», адже сільські діти не можуть вступити до нас, бо англійська мова в багатьох школах не вивчається взагалі, а це перепустка на дану спеціальність».  

Хто? Перший рік роботи проєкту показав, що готовність університетських викладачів, особливо технічних спеціальностей, не така, як би того хотіли члени Наглядової ради та організатори «Агрокебетів». Викладачі мають теоретичну базу, але нові технології вони не завжди знають. Саме тому вони 2-3 рази на рік мають проходити виробниче навчання в рамках навчальних центрів.

Чого? «Програма «Агрокебети» — це унікальний формат, який вже змінює освіту. Тут виграють дві сторони: студенти, які достатньо швидко отримують практичні навички, і бізнес, який витрачає час і кошти для того, щоб отримати підготовленого спеціаліста, — зазначає директор агродепартаменту МХП та ментор проєкту «Агрокебети» Сергій Доброгорський. — Наповненість програми подібна до програми бізнес-школи, але з аграрним нахилом. Дуже вдало підібрані викладачі та гостьові спікери, які доносять до студента ту інформацію, яка їм дійсно знадобиться на практиці».

В чому фішка проєкту?

«Агрокебети» — це успішний проєкт, учасники якого вболівають за людські цінності. Організаторам вдалося створити таку програму, яка дійсно відповідає потребам бізнесу, — коментує директор ДУ «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» та член Наглядової ради проєкту «Агрокебети» Тетяна Іщенко. — Дуже гарна ідея з менторством, для студентів важливо мати наставника, на якого можна рівнятися». 

Декан факультету аграрного менеджменту НУБіП України та член Наглядової ради проєкту «Агрокебети» Анатолій Остапчук бачить велику перспективність проєкту. «Перший рік був пілотним, тому, звичайно, були певні нюанси. Наступного року ми їх врахуємо, — говорить він. — Присутність на заняттях гостьових лекторів давала студентам можливість почути про досвід ведення сільського господарства не лише в українських кліматичних умовах, а й в інших країнах. Адже ніхто не знає, де той студент опиниться через 10-15 років».

Ворожіння на ромашці: йти в «кебети» чи ні  

Студентка проєкту «Агрокебети» Юлія Олар розповідає, що її очікування від навчання і реальність — майже співпали. «Як тільки я побачила статтю про запуск проєкту, то відразу вирішила, що хочу там навчатися. Тоді ще навіть сайту не було, — говорить Юлія. — До проєкту я вже працювала в сільському господарстві, тому роботу і навчання поєднувала. Але тут головне правильно розставити пріоритети. Якщо у вас вже є робота, але не в агросфері, то варто на 1-1,5 роки все відкласти і присвятити себе тому, що дійсно до душі. В нашому випадку — це агро».

А от Дмитро Прядун, також студент проєкту «Агрокебети», заповнив заявку на програму, вже коли був сайт. «Я прочитав на сайті про програму, відразу заповнив анкету і чекав, щоб пройти конкурс. На мою думку, вибір компанії та ментора — це половина успіху навчання, тому що саме вони формують нас як спеціалістів».

Те, як змінювалися студенти під час навчання на проєкті, знає краще за всіх заступник генерального директора ІМК з проєктного управління Андрій Загорулько, адже окрім менторства, він ще викладав на цій програмі ряд курсів: «Особиста результативність та ефективність. Управління життям та часом», «Процес менеджменту, цілепобудова та прийняття управлінських рішень», «Сучасні підходи та інструменти менеджменту».

«Мені було дуже приємно спостерігати за тим, як змінюються студенти: вони прийшли такими молодими, їхні думки десь літали, а вже через пів року ми спілкуємося з людьми, які можуть зробити комплексний аналіз підприємства, ставлять предметні запитання, розуміються на технологіях і знають, де шукати та як використовувати інформацію», — наголошує Загорулько.

«Кебети» йдуть у регіони

Як тільки організатори «кебет» оголосили про те, що проєкт йде в регіони, майже всі аграрні ЗВО стали в чергу. Але конкурс пройшли не всі. Крім НУБіП України, в 2020-2021 н.р. «Агрокебети» будуть ще в Сумському, Вінницькому та Луганському національних аграрних університетах, Таврійському державному агротехнологічному університеті ім. Д. Моторного та Херсонському державному аграрному університеті.

Якщо в столичному університеті проєкт реалізовувався на базі факультету аграрного менеджменту, то в інших — на базі агрономічного. Причина цьому — відсутність достатнього рівня знань іноземної мови в регіонах. 

Організатори проєкту зазначають, що в кожному університеті буде модернізований навчальний план, будуть вводитися дисципліни, які характерні для кожного з регіонів: наприклад, садівництво, меліорація тощо.

«Цього року до нас приєдналися сильні партнери: ЄБРР та USAID, — розповідає президент асоціації УКАБ, генеральний директор ІМК та голова Наглядової ради проєкту «Агрокебети» Алекс Ліссітса. — ЄБРР хоче зосередити увагу на підготовці саме викладачів, тобто teach the teachers. Саме так ми зможемо підтягнути виробничі навики викладачів. Проєкт USAID підтримає впровадження магістерської програми «Агрокебети» в університетах сходу України — Луганському національному аграрному університеті й Таврійському державному агротехнологічному університеті ім. Д. Моторного».

Агро — золота карта для студента

Минулого року компанія Corteva Agriscience провела опитування, наскільки молоді цікаво йти в агросферу. «Насправді, молодь мало знає про цю індустрію. Агро — це не лише праця в полі, це запровадження новітніх технологічних та інноваційних рішень, — говорить HR-лідер Corteva Agriscience в Україні та Польщі Володимир Міропольський. — В світі є три місця, де найкраще склалися кліматичні умови для сільського господарства: США, Україна та Бразилія. Саме тому, маючи всі умови і кваліфікованих кадрів, — нам немає рівних».

Алекс Ліссітса наголошує, що вихідці із «кебетів» — це польові командири з широким профілем знань, які знають і розуміють рослинництво, тваринництво, економіку та інженерію, адже часи вузькоспеціалізованих фахівців залишилися в минулому.  

«Всім студентам я б рекомендувала звернути увагу на агросектор, адже він формує близько 50% експорту нашої країни, тим самим забезпечуючи стабільний прихід валюти в Україну. Навіть зараз, коли пандемія COVID-19 негативно вплинула на економіку багатьох галузей, агросектор — все ще на плаву, — говорить віце-президент SigmaBlayzer та член Наглядової ради проєкту «Агрокебети» Владислава Магалецька.

На її думку, сертифікат «Агрокебетів» — це сертифікат якості агроосвіти, флагман, на який потрібно рівнятися.

Який секрет успіху?

«Успішність проєкту буде вираховуватися за умови 100% забезпечення робочими місцями випускників. Того року ми взяли 47 студентів, з них 6 покинули навчання, тому якщо 41 студент отримає роботу — це успіх», — говорить Ліссітса.

Звичайно, за кожним успіхом стоїть низка перешкод. «Великим мінусом є відсутність державної підтримки. Минулого року ми отримали всього 10 державних місць, вступників було набагато більше. Коли у студента є вибір: вступати на контракт чи на бюджет, вони обирають безкоштовне навчання. Тому було б добре, якби держава давала більше бюджетних місць», — підкреслює декан факультету аграрного менеджменту НУБіП України.

Команда навчального проєкту впевнена, що удача — це коли можливість зустрічається з підготовленістю, і якраз «Агрокебети» дають цю можливість.

Ти також мрієш стати частиною великої кебетівської родини? Тоді не проґав свій шанс!


Иванна Панасюк, AgroPortal.ua


Ключевые новости аграрного рынка в Telegram

Новости

Показать все

Блоги