Полив уже не лише для півдня: як війна та посуха перевернули карту зрошення України

Відкладений попит: ринок на повну запрацює після завершення війни

Оцінити нинішню ситуацію зі зрошенням в Україні доволі складно. Традиційно агровиробництво з іригацією було зосереджене на півдні, сході та в центральних регіонах країни. Водночас частина Херсонщини, а також міста Мелітополь і Бердянськ, де раніше функціонували великі зрошувальні масиви, залишаються окупованими. На Херсонську та Запорізьку області до повномасштабної війни припадало близько 30–35% усього ринку зрошення, однак через пошкодження інфраструктури та знищення Каховської ГЕС ці системи наразі є недоступними для місцевих сільгоспвиробників.

Водночас навіть у прифронтових регіонах — зокрема в Дніпропетровській та Херсонській областях — аграрії поступово повертаються до обговорення та прорахунку проєктів зі зрошення. Таких ініціатив поки небагато, адже кожен проєкт супроводжується додатковими викликами: близькістю до лінії фронту, необхідністю розмінування та обмеженим доступом до фінансування.

Попри це, кожен із таких проєктів є зваженим інвестиційним рішенням, у межах якого аграрії ретельно оцінюють фінансову доцільність і враховують високі безпекові та кліматичні ризики, характерні для цих регіонів.

За словами директора Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») Іллі Жемелінського, цього року аграрії суттєво збільшили закупівлю зрошувальних машин, зокрема завдяки запуску державної програми компенсації, яка насамперед стимулює придбання вітчизняного обладнання.

Продажі компанії порівняно з минулим роком зросли як у кількісному, так і в грошовому вимірі, що дозволило Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») зберегти помітні позиції серед українських виробників зрошувальної техніки та стати ключовим вітчизняним виробником за обсягами постачань дощувальних машин.

Розвивати насінництво без зрошення — неможливо

Серед ринкових тенденцій у компанії відзначають зміну структури попиту. Якщо до війни зрошення переважно використовували у вирощуванні фуражної групи сільськогосподарських культур, то нині зростає частка замовлень з боку господарств, що працюють у сегментах овочівництва та насінництва. 

Цей напрям активно розвивають у господарстві «Діброва» на Вінниччині, яке входить до складу групи компаній «Кеафілд». Із 1400 га землі, яке має підприємство в обробітку, 850 га знаходиться під поливом дощувальними машинами та ще 120 га — під крапельним зрошенням. Підприємство вже багато років займається насінництвом за прямим контрактом із «Монсанто». Ця компанія, можна сказати, у 2013 році спонукала господарство розпочати працювати на зрошенні та кредитувала першу поливну машину. Сьогодні, крім насіння для «Монсанто», в «Діброва» вже три роки вирощують насіннєву сою для канадського виробника насіння, а також насіння кукурудзи та соняшнику для реалізації під власною торговою маркою. Також на поливі є продовольчі посіви кукурудзи, сої, цукрового буряку та солодкої кукурудзи.

За словами директора ТОВ «Кеафілд» Сергія Загроцького, на полях господарства працюють машини іноземного виробництва: 3 одиниці — Zemmatic, 5 одиниць — Valley, а також 4 машини від українського виробника ТОВ «Варіант Агро Буд» — Variant Irrigation. Цього року встановили ще одну машину від цієї компанії.

Він додає, що з економічного погляду Variant Irrigation теж має переваги: їхня техніка дещо дешевша за іноземну, і ще вагомий фактор — наявність компенсації 25% від вартості придбаної техніки.

У господарстві відмічають, що без зрошення підприємство не змогло б займатися насінництвом, адже лише з поливом можна досягнути необхідної урожайності та потрібної якості насіння. У «Діброва» також діляться результатами від зрошення на товарних посівах: на поливі в середньому врожайність кукурудзи складає 15 т/га, без поливу — 10 т/га, цукровий буряк на поливі — 90 т/га, без поливу — 60 т/га, соя на поливі — 4,5 т/га і без поливу — 3,2-3,5 т/га. Тобто різниця значуща. 

Війна та кліматичні зміни зміщують географію зрошення 

Відчутно змінилася й географія попиту — з південних областей у напрямку центральних і навіть західних регіонів.

Водночас у компанії Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») зазначають, що реалізація проєктів у північних і західних областях можлива не завжди через обмежений доступ до водних ресурсів на окремих територіях.

За його словами, активний розвиток зрошення в Україні розпочнеться після завершення війни. Потреба в цьому зумовлена кліматичними змінами, які обмежують можливості аграріїв працювати ефективно.

Крім того, існує зацікавленість з боку американських та британських партнерів, які готові інвестувати в іригаційну інфраструктуру в Україні. Тож зрошення залишається одним із напрямів із високим потенціалом зростання, однак реалізація цього потенціалу можлива лише за наявності сприятливих умов.

Певний час Група компаній VITAGRO розвивала напрям насінництва без поливу, але гостро постало питання нестачі опадів, і перша дощувальна система з'явилася в агрохолдингу чотири роки тому в Тернопільській області. Вона себе добре зарекомендувала й показала гарний результат, тож на підприємстві VITAGRO на Хмельниччині в Шепетівському районі в липні 2025 року поставили другу дощувальну машину. Обидві машини — від українського виробника Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд»).

Загалом насіннєві ділянки займають у компанії близько 1 тис. га, де вирощується насіння для власного агровиробництва і на продаж. На зрошенні мають 200 га, але в майбутньому планують розширювати площі під поливом.

«У перспективі, звісно, плануємо розширення зрошення, тому що сьогодні в Групі компаній VITAGRO, окрім насіннєвого напряму, працює та розвивається науково-дослідний центр, який щороку закладає 200 га різних насіннєвих і дослідних ділянок. Якби це був 2022 рік, я би сказав, що необхідно 50% усіх площ відвести під зрошення. Якщо брати реалії 2025 року — не потрібно поспішати», — зауважує Петро Лабазюк.

На відміну від Групи компаній VITAGRO в агрохолдингу HarvEast обрали стратегію подальшого розширення площ під зрошенням. На Київщині компанія має на поливі ділянки на площі 1,1 тис. га. Під поливом вирощують не лише насіннєву кукурудзу, соняшник, але й товарну кукурудзу і ВО товарний соняшник, також цього року вирощували товарне сорго та сою.

За його словами, з економічного погляду, на Київщині інвестувати в зрошення не лише під насінництво, а й товарні посіви вигідно у разі, якщо збереглася інфраструктура зрошення з радянських часів. Якщо до наявної системи потрібно придбати тільки поливні машини, тоді інвестиції на гектар будуть нижчі, й можна розглядати варіант встановлення зрошення для вирощування товарних посівів. 

Драйвери ринку: які рішення можуть стимулювати розвиток зрошення

Як зазначають у компанії Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд»), важливе значення для ринку зрошення, особливо у воєнний час, має державна програма компенсації вартості вітчизняного обладнання, що діє в межах політики «Зроблено в Україні» та передбачає компенсацію 25% вартості для окремих категорій техніки з високим рівнем локалізації виробництва.

Цього року завдяки рішенню уряду обсяг фінансування програми був додатково збільшений на 700 млн грн, що дало змогу надати аграріям ширші можливості для оновлення техніки. Дію програми також передбачено в державному бюджеті на 2026 рік.

«Ця програма була важливою і до війни, але зараз, коли і аграрному, і промисловому бізнесу надзвичайно складно, така підтримка потрібна як ніколи. Компанія Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») брала участь у формуванні програми, зокрема у розрахунках, що враховували можливості кожного фермера підвищити врожайність у різних регіонах. Згідно з цими розрахунками, державні інвестиції в обсязі 1 млрд грн після реалізації проєктів повертаються до бюджету приблизно 1,5 млрд грн у вигляді податкових надходжень та суміжного економічного ефекту. Програма компенсацій працює не лише як інструмент підтримки, а й як ефективний механізм, що приносить державі відчутну економічну віддачу», — зазначає Данііл Шуфані.

Господарство «Діброва» подавало документи на отримання компенсації за дощувальну машину Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд»), придбану цього року. 

«Важливо, щоб ця програма діяла в 2026 році, щоб виділили на неї кошти в потрібному обсязі, адже для агровиробників це велика підтримка і стимул інвестувати у виробництво, зокрема у зрошення. Наявність компенсації в розмірі 25% впливає на собівартість виробленої продукції», — вважає Сергій Загроцький.

Такої думки дотримується й Петро Лабазюк, його компанія отримала компенсацію за дві встановлені зрошувальні машини українського виробництва.

«За встановлену цього року зрошувальну систему на початку грудня отримали згідно з програмою 928 тис. грн. Для аграріїв така державна підтримка доволі суттєва, але всі розуміють, що великих можливостей країна не має, потрібно насамперед спрямовувати кошти на захист, військо. Це сьогодні надважливо для всіх — перемогти у війні», — говорить Петро Лабазюк.   

Хоч компенсація насамперед орієнтована на аграрія, який отримує кошти і завдяки цьому може оновлювати техпарк, встановлювати зрошення й розвивати переробку, вагому вигоду від програми отримує й український виробник техніки — він має стабільні замовлення, завантажує виробництво, сплачує податки та забезпечує робочі місця. 

Без цієї державної підтримки українське машинобудівництво, орієнтоване на агросектор, було б суттєво обмежене у можливостях розвитку. У Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») зазначають, що попередніми роками деякі виробники вже були змушені запускати виробничі майданчики в інших країнах, однак завдяки дії програми ця тенденція поточного року суттєво пригальмувала.

У компанії Variant Irrigation (ТОВ «Варіант Агро Буд») переконані, що державна підтримка має спрямовуватися на розвиток вітчизняного виробництва, а не на імпортну техніку. Такий підхід відповідає світовій практиці: дотації від держави розподіляються переважно на внутрішніх виробників, забезпечуючи підтримку національної економіки та конкурентоспроможності. Окрім державної програми компенсації, відчутні зрушення на ринку могли б принести і пільгові кредитні програми для аграріїв та машинобудівних підприємств. На думку Данііла Шуфані, пільгова програма кредитування під інвестиційні проєкти мала б позитивний ефект, адже багатьом сільгоспвиробникам через складну логістику, низькі світові ціни на зернові та економічну нестабільність не вистачає фінансування для розбудови інфраструктури.

«Сьогодні питання полягає не стільки у придбанні машини, скільки у створенні інфраструктури для її роботи. У аграріїв часто виникають труднощі з будівництвом систем обслуговування — підведенням води, встановленням насосів, трубопроводів тощо. Саме ці елементи є найбільш капіталомісткими. Тому наявність пільгових і швидких кредитних рішень могла б стати поштовхом для зростання інвестицій у цій галузі», — впевнений Данііл Шуфані.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua