Птахівничий бізнес неможливий без експорту

04 травня 2020, 10:20 3012

Птахівничий бізнес сьогодні дуже жорсткий: ти або отримуєш високі технологічні показники, або йдеш із ринку.

Таку думку висловив співзасновник агропромгрупи «Пан Курчак» Сергій Горлач.

За його словами, ситуація на ринку м«яса птиці за останні 10 років змінилася до невпізнаваності. Обсяги виробництва бройлерів в Україні суттєво збільшилися, ринок наситився, і щоб надалі бути прибутковою й конкурентоздатною, кожна компанія має працювати над зменшенням собівартості виробництва своєї продукції. Нині жоден виробник не може собі дозволити працювати за старими технологіями — ринок щільний і висококонкурентний, тож виграє той, хто витрачатиме менше коштів на виробництво одиниці продукції.

«Не отримавши потрібну маржинальність, бути учасником ринку м'яса птиці неможливо. У майбутньому спеціалізація, концентрація, технологічність дозволять бути повноцінним учасником цього ринку», — зазначає Сергій Горлач.

Він вважає, що вітчизняним виробникам бройлерів важливо виходити на зовнішні ринки, оскільки внутрішній ринок стагнує.

«Споживання м«яса курки в Україні не зростає. Саме тому нарощувати обсяги виробництва курятини без можливості її експорту — нерозумно. Це гра проти себе, оскільки, виробляючи профіцитні обсяги курятини, виробники загонять себе у збитки через цінову конкуренцію. Сьогодні всім без винятку виробникам бройлерів слід розвивати експортні напрями реалізації виробленої продукції.

Це дозволить диверсифікувати ринки збуту й тримати адекватну ціну на м'ясо курки на внутрішньому ринку. Щодо виходу на зовнішні ринки, то птахівникам потрібно консолідуватися, адже ці ринки такі великі, що ми тут швидше будемо партнерами, а не конкурентами. Ще років 12 тому Україна, Білорусь і Росія були країнами-імпортерами м'яса птиці. Сьогодні ми всі вже експортери», — додає Сергій Горлач.

На його думку, найперспективнішими для експорту української курятини є європейські й азійські ринки.

«Щодо поставок до Європи — це дуже цікавий і маржинальний напрямок реалізації. Структура споживання м«яса курки у Європі така, що там великий попит має куряче філе. А в нас воно відносно дешеве — виробляємо його з хорошою собівартістю і можемо експортувати за дуже привабливою ціною. Проблемою для нас поки що є тільки загороджувальні мита понад квоти, які обмежують обсяги поставок м'яса курки до Європи. Сьогодні експортувати туди більше, ніж дозволяють квоти, невигідно, має сенс — тільки в межах мит», — пояснює Сергій Горлач.

Багато чого, на його думку, також залежить від домовленостей на рівні держав. Тут поки що Україна не на висоті, як показує та сама ситуація із забороною експорту м'яса птиці в лютому, що була накладена через виявлений пташиний грип у Вінницькій області.

«Я вважаю, що заборона експорту на всю країну була проявом слабкості наших органів влади. Тому що коли, наприклад, у Польщі був спалах пташиного грипу, то забороняли експорт у певних воєводствах. А коли в Україні виявили спалах цієї хвороби, то експорт закрили з усіх областей. Це багато говорить про те, де ми, а де вони», — вважає експерт.

Крім того, затягнулося налагодження експорту птахівничої продукції до Китаю. Україна вже багато років веде перемовини з Китаєм щодо цього, та поки що поставок туди немає. Досі це питання не має позитивного вирішення. До того ж, наприклад, Білорусь уже давно продає свою птахівничу продукцію у Китай.

«Для нас це дуже привабливий і маржинальний ринок. Туди можна експортувати багато нішевих продуктів, які в нашій країні не мають попиту. Наприклад, у Китаї мають попит фаланги пальців курки, лапи — якраз всі ті продукти, з реалізацією яких ми маємо проблеми на внутрішньому ринку. Тому ринок Китаю для нас дуже потрібний і цікавий. Але ми, як виробники, відкрити його самі для себе не можемо — це питання має вирішуватися на рівні держави», — підкреслює Сергій Горлач.

Також він вважає, що країни Азії — дуже перспективний для нас ринок збуту.

«Але виходити на азійські ринки дуже складно, оскільки ми не маємо з цими країнами нормальних комунікацій, є певні труднощі з менеджментом, який володіє мовами. Ми ментально суттєво відрізняємося, і, відповідно, нам складно вести комунікації. Сьогодні простіше виходити на азійські ринки через європейські трейдерські компанії, які мають тривалий досвід експорту й роботи з азійськими компаніями. Через них ми можемо виходити на азійські ринки, там себе вже зарекомендувати й виходити на прямі контракти з Кореєю, Гонконгом тощо», — вважає він.


AgroPortal.ua за матеріалами «Наше Птахівництво»/AgroTimes