Фінанси, навчання, планування: що необхідно для розвитку кооперації

Таку думку висловив голова Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб Юрій Бакун.

За його словами, рушійною силою агропромислового розвитку є не лише латифундисти, але і малі фермери. Вони об'єднуються в кооператив задля того, щоб забезпечити собі ринок збуту. Але кооперація — це не тільки гарантія сталого заробітку, але і відповідальність за якість свого товару.

У розвинених країнах кооперативи забезпечують до 50% обсягів виробництва продукції харчової промисловості, комбікормів. Також через кооперативи реалізується товарна продукція аграрного сектору: у країнах ЄС — більше 60%, у скандинавських країнах — 80%, у Японії та Китаї — 90%.

«Кооперативи — це безпека і впевненість фермера в завтрашньому дні. Кооперація — це майбутнє, перш за все, для малого фермера. Досвід всіх розвинених країн світу показує, що саме малі фермери об'єднувались в кооперативи, в групи кооперативів, що дало їм змогу, по-перше, лобіювати свої інтереси, а по-друге, з меншими затратами виробляти свою продукцію, оскільки можуть використовувати спільну техніку та реалізувати продукцію за більш вигідними умовами і конкурувати з посередниками», — сказав Бакун.

Бакун наголосив, що для фермерів об'єднання в кооперативи — це збільшення доходу та відкриття нових ринків збуту.

«Кооперація — це, перш за все, можливість для аграріїв отримати додатковий дохід за рахунок того, що вони можуть вигідніше реалізувати свою продукцію та за рахунок того, що вони зможуть зменшити витрати на собівартість, наприклад, витрати на закупівлі матеріалів, комбікормів або зменшити витрати на обробіток землі. Тобто, по-перше, вони зможуть підвищити дохідність свого виробництва, а по-друге, вони зможуть отримати доступ до ринку збуту продукції: сформувати та стандартизувати партію продукції, знайти покупця, якого задовольняють якісні показники продукції, її обсяг, та реалізувати її за кращою ціною», — стверджує Бакун.

Він зауважив, що на час встановлення роботи кооперативу потребується час, фінансова підтримка, держпідтримка, сприяння місцевої влади та головне — це зусилля з боку тих людей, які об'єднались у кооператив.

«Дуже важко за короткий період часу зробити кооператив самодостатнім без зовнішньої підтримки (у вигляді консультаційного супроводу, навчання членів кооперативу, так і фінансової підтримки їхньої діяльності), а лише за рахунок участі людей. Потрібен час для того, щоб кооператив запрацював, і в цьому є свої ризики. Дуже багато кооперативів, які в свій час почали свою діяльність, але не врахували певних факторів, або ж не були достатньо, скажімо так, забезпечені підтримкою і навчанням, припинили свою діяльність», — наголосив експерт.

Основними гальмуючими факторами створення кооперативів в Україні він назвав відсутність навчання членів кооперативів, консультативного супроводу та належної допомоги в фінансовому становленні діяльності кооперативу.

«Гальмуючими факторами кооперації є відсутність довгострокової підтримки діяльності кооперативу в плані навчання членів кооперативу, консультативного супроводу їхньої діяльності, а також в плані фінансування частини їхніх операційних витрат на початку діяльності. І звичайно, якщо би державна програма запрацювала відповідно до поставленої мети, так як вона тільки в цьому році почала робити перші кроки, то якщо вона буде функціонувати і будуть створені умови для того, щоб фінансування діяльності кооперативів створювалось за допомогою зусиль і донорів, і місцевої влади, і державної влади, то це є запорукою успішної діяльності кооперативів», — сказав Бакун.

Ще один чинник — це погане планування діяльності: неврахування факторів, які потрібно чітко розрахувати: чи дійсно кооператив буде працювати, чи дійсно члени кооперативу настільки віддані його діяльності і готові жертвувати тимчасовою вигодою для того, щоб користуватись послугами кооперативу, який вони створили.

Юрій Бакун зазначив, що сімейні ферми є основною складовою і рушієм кооперативу.

«Якщо кооператив утворюється формально для того, щоб просто реалізувати якийсь міжнародний проект або просто показати якусь діяльність громади, то, як правило, з даного кооперативу немає результату діяльності. А сімейні ферми, дрібні фермери або такі виробники, які розглядають виробництво сільськогосподарської продукції не просто для свого споживання, але і для її реалізації, будуть старатися виробляти свою продукцію певної якості і певного обсягу для того, щоб сформувати партію і спільно реалізувати. А малі сімейні ферми є фактично ключовим гравцем у цьому і найбільш зацікавленою особою», — зауважив експерт.

AgroPortal.ua за матеріалами «АгроЮг»