Перед тим годину добиралися похнюпленими депресивними селами, так і не зустрівши на розбитих шляхах ані заправки, ані кафешки. І раптом…потрапили в село із сучасними дорогами, ідеально підрихтованими узбіччями, стадіоном, фруктосховищем, молодими садами і яскравими жовто-зеленими виробничими спорудами. Ми справді не перетинали кордонів?
Нас зустрічає цілий гурт молодих людей, котрі розповідають про своє село, пишаючись, легко, жартуючи. Це скориківський селищний голова Зіновій Потіха та його команда — секретарі, бухгалтери, вчителі, завклубом. «У нас навіть є свої заввідділами освіти та культури. Бо ми стали автономними від районної влади після створення нашої ОТГ з центром у Скориках», — пишаються.
Тільки-но закінчили реставрацію Будинку культури, збудованого ще 1927 року. Діди дорікали: мовляв, ми останнє віддавали, щоб його збудувати, а ви не відновите?! Відновили, чудове сучасне приміщення, до якого ще облаштують зручні під’їзди та парковку.
Мають дитячий садочок в селі і головну гордість — справжню Школу майбутнього, відкриту кілька років тому, — із мультимедійними дошками, надсучасними плазмами, спеціалізованими кабінетами, майстернями, спортзалом та стадіоном на 600 глядацьких місць. У школі такий порядок, що здається, ніби відкрита вона тільки учора.
До речі, скориківські школярі привезли призи за друге місце у Всеукраїнському конкурсі «Україна-сад». Нові сорти фруктів та особливості інноваційного догляду за садами вивчали не тільки зі своїм вчителем біології, але й із спеціалістами господарства в реальному молодому саду, практикуючись на новітніх зрошувальних системах, установлених тут же, в сусідстві зі школою. Є надія, що у товариства «Україна» в майбутньому не буде проблеми з кадрами.
10 кращих скориківських школярів та троє вчителів постійно за відмінне навчання та активність отримують іменні щомісячні стипендії від Героя України Олега Крижовачука. Суми таких стимулюючих стипендій можуть збільшуватися від молодших до старших класів і повністю залежать від конкретних успіхів кожного стипендіата. Підприємець вчить юних односельчан заробляти власним інтелектом.
Ідеальний порядок не тільки у школі. Таким же бездоганним виглядає і нове фруктосховище на 4 тис. тонн. Сучасна споруда не лише прикрашає село, але й демонструє новітні технології. Завдяки спеціальній системі труб по периметру будівлі тут збирають дощову воду й акумулюють її в басейнах, де вона підігрівається, фільтрується та використовується для поливу яблучних, грушевих садів та кущів малини і смородини.
Модерновою французькою сортувальною лінією нещодавно господарі хвалилися навіть перед прем’єр-міністром України. Той апетитно їв місцеву симиренку перед камерами приїжджих журналістів.
Молоко від місцевих племінних корів господарство поставляє крупному регіональному виробнику молочних продуктів. Корми для своєї худоби «Україна» вирощує на власних полях. У планах господарства — відкриття потужностей для віджиму соняшникової та ріпакової олії, а також переробки фруктів на соки. Вже нинішнього року запрацює холодильна камера для шокової заморозки ягід малини та смородини.
Сільський голова із задоволенням розповідає про місцеві стави, які орендують і зарибнюють місцеві підприємці, а територія навколо охайно вичищена, обкошена, впорядкована, встановлені смітники. «Усі мають вільний доступ для гарного відпочинку на природі», — говорить Зіновій Потіха.
Ставши центром об’єднаної тергромади, Скорики вирішили діяти поетапно, щороку ставлячи перед собою певну мету. Так 2016-го встановили на вулицях енергоощадні лампи для освітлення. А от 2017-й оголосили роком доріг. Вже вклали два асфальтових відрізки і щебеневу ділянку.
У Скориках, селі, розташованому вздовж річки Волочок, притоки Збруча, є видатна пам’ятка ХІV століття — тридільна, трибанна, покрита гонтами дерев’яна церква Іоанна Богослова. Цей взірець подільської дерев’яної архітектури внесено до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Легенда свідчить, що Богдан Хмельницький, ідучи походом на Збараж, зупинився у Скориках, сповідався у церкві і прийняв причастя. Згодом гетьман українського козацтва подарував церкві різьблений іконостас, виготовлений у Печерському монастирі. Козаки доставили його у Скорики волами з Києва. Вже за незалежної України унікальний іконостас було позолочено.
Паломники і туристи, які приїздять сюди, відвідують також оригінальні пам’ятники Богданові Хмельницькому та Борцям за волю України.
Небагато є сіл, назви яких увійшли у твори класиків. А от Скорикам пощастило. В часи Другої світової в цій місцевості розташовувалася редакція фронтової газети, де працював відомий український поет Андрій Малишко. Він і залишив у літературній спадщині однойменний вірш, де є ліричний спогад про роки воєнної молодості:
В Скориках, в стодолі на соломі
В літні теплі гожі вечори
Ми збирались, як у ріднім домі,
В юності з далекої пори.
Той причілок, горобці у стрісі,
Кущ калини, погляд із вікна,
Наче зірка в куряній завісі,
Наче серце, що взяла війна.
І такі були ми прості й добрі,
І ніхто не крився при собі,
Як хоробрі, то завжди хоробрі,
Як в журбі, то що казать, — в журбі…
Літній вечір, коли нам пощастило відвідати симпатичні європейські Скорики, подарував нам теплий дощик із сонцем і веселку, яка примостилася над новою школою. «Дивіться, то символ нашої надії на перемогу у конкурсі «Неймовірні села України»! — зраділа оптимістична молода команда села, яке так рішуче налаштоване оновлюватись і далі.
Місце розташування: Тернопільська область, Підволочиський район, село Скорики.
Як доїхати: Скорики розташовуються за 9 кілометрів на північ від Підволочиська. До села можна доїхати автобусом із Тернопільської АС № 2 (вул. Білогірська, 1) та автовокзалу Підволочиська (вул. Тернопільська, 15).
Фінал Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України 2017». Голосуємо!