Додана вартість у сільському господарстві. Формування та розподіл

30 жовтня 2017, 16:10 11266
Олександр Ярославський

Ми постійно чуємо від політиків та чиновників про сировинну спрямованість українського сільського господарства та малу частину продовольчих товарів із високою часткою доданої вартості. Цікаво, що усі це сприймають як безумовний факт. Спробуємо розібратися у цьому питанні.

Адам Сміт, засновник сучасної економічної теорії, у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» стверджував: «Вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розпадається сама... на дві частини, з яких одна — йде на оплату їхньої заробітної плати, а інша — на оплату прибутку їх підприємця на весь капітал, який він авансував у вигляді матеріалів і заробітної плати».

Отже, додана вартість складається з оплати праці, прибутку та податків мінус субсидії. Вираховується ж додана вартість шляхом віднімання проміжного споживання від загального випуску продукції. Розглянемо це на фактичних даних Держстату щодо галузі сільського господарства.

Випуск продукції сільського господарства або загальний обсяг виручки від реалізації товарів та послуг у 2016 році склав 637,8 млрд грн у фактичних цінах. Основну його частину зайняли зернові та технічні культури, вирощування сільськогосподарських тварин та тваринницька продукція, які разом становили 83% загальної суми випуску у сільськогосподарській галузі.

 Структура випуску сільськогосподарської продукції у 2016 році (фактичні ціни), млрд грн
  
 Випуск рослинництва 487,1  76%
 Зернові культури  214,2 34% 
 Технічні культури 170,6   27%
 Кормові  культури  8,0 1% 
 Овочеві культури   31,9   5%
 Картопля   41,9  7% 
 Плоди, ягоди, виноград  18,3  3%
 Інші продукти рослинництва  2,3  0%
 Випуск  тваринництва 138,5  22% 
 Вирощування сільськогосподарських тварин 70,5   11%
 велика рогата худоба  13,9  2%
 свині   24,1 4% 
 птиця   30,9 5% 
 Продукти тваринництва 67,9   11%
 молоко  46,2  7%
 яйця  17,5  3%
 Випуск сільськогосподарських продуктів 625,6   98%
 Сільськогосподарські послуги  8,5  1%
 Випуск продукції сільського господарства  634,0  99%
 Несільськогосподарська діяльність  3,8  1%
 Усього в сільськогосподарській галузі, млрд грн 637,8  100% 

Загальна ж сума проміжного споживання у сільськогосподарській галузі у фактичних цінах за 2016 рік становила 367,4 млрд грн. Основні його складові — це корми, паливно-мастильні матеріали, міндобрива та насіння, які разом займають 76%.

 Структура суми проміжного споживання у сільськогосподарській галузі у 2016 р., млрд грн (розраховано на базі середньої структури за період 2011-2015 рр.)
 Насіння та посадковий  матеріал  42,1  11%
 ПММ, електроенергія  53,5  15%
 Міндобрива  49,5  13%
 ЗЗР  20,0  5%
 Вет. послуги  3,1  1%
 Корми   136,6  37%
 Запчастини 19,5   5%
 Обслуговування споруд  7,5  2%
 Сільгосппослуги  10,3  3%
 Фінпослуги  3,2 1% 
 Інші товари та послуги 22,0   6%
 Усього у сільськогосподарській галузі, млрд грн 367,4   100%

Різниця між випуском та проміжним споживанням — додана вартість — у 2016 році становила 270,4 млрд грн. Зазначу, що у складі ВВП України, розрахованого за виробничим методом, сільськогосподарська галузь у 2011 році сформувала 8,2%, а у 2016-му — вже 11,6%. Частка доданої вартості у загальному випуску продукції у сільському господарстві у 2016 році становила 42,4%, у той час коли у цілому в економіці України аналогічний показник складав лише 37,6% (дані за 2015 рік).

Структура доданої вартості у сільськогосподарської галузі (дані за 2015 рік)

  ВВП, усього в країні у тому числі сільське господарство
 Оплата праці   777,6  46%  35,1  15%
 Податки  31,6  2%  3,2  1%
 Субсидії  -14,9  -1%  -1,8  -1%
 Прибуток  895  53%  203,3  85%
 Усього, млрд грн  1689,3  100%  239,8  100%

Зверну увагу на значну диспропорцію у розподілі доданої вартості у сільськогосподарській галузі. У структурі доданої вартості сільського господарства лише 15% займає оплата праці, у той час як в економіці у цілому аналогічний показник становив 46%. Можливо, це пов’язано з низьким рівнем заробітної плати та із тим, що значна кількість сільськогосподарської продукції особистих господарств населення враховується, проте заробітну плату вони не нараховують.

Наразі за рахунок підтримки сільського господарства держава намагається підтримувати інші пов’язані з ним галузі: переробку, трейдинг, сільськогосподарське машинобудування, банки, страхові компанії тощо. Й у окремих випадках кошти державної підтримки, проходячи  транзитом через сільське господарство, осідають в інших галузях. 

Наведу приклад

На початку 1990-х років з боку Лівану, Сирії та інших країн існував ажіотажний попит на живу худобу, більше на шкіру ВРХ, ніж на самих тварин. Коли проходив відбір худоби, її покупці звертали увагу не на рівень вгодованості, а на стан шкіри тварини, що й було вирішальним у формуванні ціни.

Експорт зростав блискавично. Так, якщо у 1993 році експорт живої ВРХ складав 1,1 тис. голів, то у 1994 р. — вже 92 тис. голів, а у 1995 р. — рекордні 213 тис. голів. Керівники господарств, користуючись нагодою (стан реформування у КСП), активно продавали худобу, причому, за готівку, і про ефективність продажів особливо не задумувалися.

За таких  вкрай несприятливих для вітчизняного тваринництва обставин Верховною Радою України було прийнято Закон України від 07.05.1996 р. № 180/96-ВР «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину», що діє й сьогодні.

Часи лавиноподібного експорту живої худоби (1994-1996 рр.), який змусив Україну запровадити експортне мито на живу ВРХ, давно минули,  первинної  проблеми не існує вже понад 20 років, але заходи для її вирішення продовжують діяти. У 2017 році ставка вивізного (експортного) мита на ВРХ свійських видів живу, крім чистопородних (чистокровних) племінних тварин, та овець живих становить 10%. А це означає, що наші підприємства та господарства населення, що займаються вирощування ВРХ та ДРХ, дискриміновані, та за рахунок заниження внутрішньої ціни на 10%, яку мали б отримувати сільськогосподарські виробники, додатковий зиск отримують підприємства переробки, легкої промисловості та експортери шкіри. Нагадаю, що вирощування ВРХ хронічно збиткове вже багато років та така митна політика сприяє цієї збитковості.

Отже, результатом виробничого процесу є готова продукція, яка має свою ціну з вкладеною в неї доданою вартістю. Як для підприємств космічної галузі України, для яких готовою продукцією є космічні апарати, ракетно-космічні комплекси та ракети-носії, так і для сільськогосподарських підприємств вигодуваний бичок, молочна сировина, зерно пшениці або насіння соняшнику є готовою продукцією, і частка доданої вартості у цій продукції складає 42,4% (2016).  Причому, за усіма видами економічної діяльності в Україні цей показник нижчий і складав 37,6% (2015).

Олександр Ярославський, експерт Громадської ради при Мінагропроді

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.