logo

Думка експерта

Зниження ПДВ для аграріїв до 14% — погана ідея Джерело фото: з особистого архіву Олега Нів'євського

Зниження ПДВ для аграріїв до 14% — погана ідея

Думка експерта Олег Нів'євський 18 вересня 2020. 07:47 1150

Законопроєкт №3656, яким пропонується зменшити ставку ПДВ з 20% до 14% на переважну більшість аграрної продукції, призведе до зниження добробуту України, податкових надходжень та збільшення простору для зловживань з ПДВ.

Таку думку висловив Олег Нів'євський з Київської школи економіки.

«Законопроєктом пропонується встановити знижену ставку податку на додану вартість (на рівні 14%) на проміжне споживання в АПК, а саме по операціях з постачання на митній території України та ввезенню на митну територію України окремих видів сільськогосподарської продукції.

Встановлення пропонується за такими товарними позиціями, згідно з УКТ ЗЕД: 0102 (велика рогата худоба, жива); 0103 (свині, живі), 0401 (в частині молока незбираного), 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмiнь), 1004 (овес), 1005 (кукурудза), 1201 (соєвi боби), 1204 00 (насiння льону), 1205 (насiння свирiпи та ріпаку), 1206 00 (насiння соняшнику), 1207 (насiння та плоди iнших олiйних культур), 1212 91 (цукрові буряки)», — уточнив експерт.

На його думку, система з однією ставкою ПДВ — еталон, на який потрібно орієнтуватись. Незважаючи на різноманітність ставок ПДВ в світі та ЄС, зокрема, консенсусна думка серед науковців та практиків полягає у тому, що для максимізації національного добробуту краще використовувати єдину для всіх товарів і послуг ставку ПДВ. Диференціація ставок ПДВ призводить до зниження національного добробуту за інших однакових умов.

«Позитивних елементів, порівнянно із теперішньою ситуацією, з моєї точки зору, не видно, на жаль. Водночас, ініціатори законопроєкту очікують наступні позитивні наслідки із ухваленням законопроєкту», — уточнив економіст.

Нів'євський підкреслив, що пояснювальна записка законопроєкту погано структурована і не дає чіткого розуміння мети даної ініціативи. В записці згадуються «зростання сум податкових зобов'язань з ПДВ», «оптимізації податкових зобов'язань — «скрутки», «тінізація» тощо.

«Тобто можна зробити припущення, що основною проблемою для авторів законопроєкту є саме недосконале адміністрування ПДВ, зловживання, а не ставки самого податку. В Україні податкове адміністрування ПДВ (а не ставки ПДВ) — доволі слабка ланка, яка створює суттєве навантаження на бізнес (документообіг, перевірки тощо). Потрібно в першу чергу працювати над покращенням системи адміністрування та контролю ПДВ, а не над ускладненням системи диференційованими ставками ПДВ. Від того, що ставка ПДВ буде 14%, а не 20%, мотивація до зловживань не зменшується — вона або є, або її немає, в цьому питанні важко знайти лінійну залежність», — пояснив він.

Збільшення кількості ставок ПДВ, зауважує експерт, автоматично означає додаткове навантаження на систему адміністрування та контролю ПДВ. Відповідно, різноманітність ставок ПДВ автоматично означає розширення простору для маніпуляцій та махінацій з ПДВ. Наприклад, махінації із кодами товарів, щоб можна було побільше їх реалізувати за заниженою ставкою і, таким чином, зменшити своє податкове навантаження, — це дуже добре задокументована практика по всьому світу, і абсолютно немає причини думати, що це не відбуватиметься в Україні.

«Ініціатори законопроєкту стверджують у пояснювальній записці, що «бюджет отримає суттєві переваги», маючи на увазі, напевне, що зменшаться суми відшкодування ПДВ трейдерам при експорті, проте в цьому є великі сумніви. Справа в тому, що знижена ставка ПДВ запроваджується фактично на етапі проміжного споживання, оскільки перерахована в законопроєкті продукція напряму не споживається.

Вона реалізується або трейдерам (з метою подальшого експорту), або переробникам, які після переробки реалізують її далі по ланцюжку поставок до кінцевого споживача або ж експортують. Якщо розглядати весь ланцюжок поставок агропродовольчої продукції, то з точки зору державного бюджету, концептуально суми ПДВ до відшкодування лише перерозподіляються вище по ланцюжку постачання. Наприклад, безумовно, за ставки ПДВ 14% на зернові, трейдери при експорті будуть декларувати менші суми ПДВ до відшкодування», — пояснює він.

Як уточнює Нів'євський, ПДВ-зобовязання автоматично також зменшаться на етапі реалізації агропродукції сільгосппідприємствами, оскільки ставка ПДВ при закупці матеріально-технічних ресурсів сільгоспвиробниками не змінюється і залишається на рівні 20%. Іншими словами, бюджет «економить» ПДВ на стадії експорту, але недоотримує на рівні фармінгу, — стадії першої реалізації аграрної продукції.

«Якщо знижується ставка ПДВ для одного сектору економіки (навіть на етапі проміжного споживання), то, відповідно, держбюджет України недоотримуватиме певних надходжень, і уряд автоматично шукатиме додаткові джерела надходження в інших секторах для балансування бюджету (в тому числі й за рахунок зовнішніх запозичень). Таким чином, якщо одним секторам дають податкове послаблення, то для інших це автоматично означає посилення, що в цілому негативно відбивається на розвитку всієї економіки», — вважає він.

Крім того, експерт не погоджується, що ініціатива «сприятиме підтримці сільгосптоваровиробництва в Україні, залученню інвестицій, оновленню основних фондів підприємств».

«Все, що робить знижена ставка ПДВ (за інших рівних умов), — це знижує суму податкових зобов'язань з ПДВ. Більше того, ПДВ насправді сплачує не суб'єкт господарювання, в якого виникають ці ПДВ-зобов'язання, а той суб'єкт господарювання (проміжний споживач), якому сільгоспвиробник реалізовує свою продукцію, врешті-решт, саме кінцевий споживач сплачує всю суму ПДВ», — додає Нів'євський.

Суб'єкти господарювання в даному випадку є лише податковим агентом — беруть кошти з рук споживача і передають їх до бюджету. Доходи та витрати підприємств при цьому не змінюються. Тому дивною виглядає формулювання в пояснювальній записці про те, що «…переробні підприємства зможуть зекономити 6% видатків при закупівлі продукції за рахунок менших податкових зобов'язань виробника».

«Оскільки ініціатори пропонують знижувати ставку ПДВ на операції з постачання на митній території України та на імпорт, це не дасть ніяких цінових переваг вітчизняним сільгоспвиробникам.

Знижена ставка ПДВ на проміжне споживання в АПК України виглядає, як спроба вирішити важливу проблему зовсім не тими, що потрібно, інструментами. Це призведе до зниження добробуту, податкових надходжень та збільшення простору для зловживань із ПДВ. Натомість варто більше фокусуватись не на ставках ПДВ, а безпосередньо на вдосконаленні системи адміністрування і запобігання зловживань із ПДВ», — підсумував Нів'євський.


AgroPortal.ua за матеріалами LIGA.net 


Ключові новини аграрного ринку в Telegram

Новини

Показати все

Блоги