В Україні понад 70% сировини для біомаси буде аграрного походження

05 грудня 2018, 07:00 5055

Щорічно Україна витрачає на імпорт природних енергетичних ресурсів понад $11 млрд. При цьому біоенергетика здатна замінити майже половину використовуваного газу, вугілля і нафтопродуктів, значно заощадивши бюджет країни.

Частка альтернативних джерел енергії в Україні почала стрімко зростати з 2014 року. Зростання частки біоенергетики за цей час склало приблизно 35%. Детально про перспективи відновлюваної енергетики на семінарі «Розвиток біоенергетичного бізнесу та інвестицій в Україні» розповів голова правління Біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха.

Про перспективи ринку

Якщо в 2010 році біоенергетика заміняла менше 1 млн тонн нафтового еквівалента, то в 2016 році — вже 2,8 млн тонн, зростання становило приблизно 35% на рік. До 2035 року заплановано збільшення до 11 млн тонн, і можна сказати, що біоенергетика становитиме приблизно половину серед поновлюваних джерел.

За державними планами, Україна повинна досягти 40% показника частки відновлюваного тепла, проміжна мета до 2020 року — 12%. Якщо позитивні тенденції останніх 2-х років будуть зберігатися — приріст становить 1,6% на рік, досягнення такої мети цілком реальне. Це враховуючи, що запасів природних сировинних ресурсів в 2 рази більше, ніж необхідно для реалізації запланованої стратегії — 21 млн тонн нафтового еквівалента. Понад 70% сировини матиме аграрне походження, а близько 30% — деревина.

Сектори, на які орієнтована біоенергетика, — це населення і промисловість, невелика частка в бюджетній сфері, в перспективі очікуємо захід у систему централізованого теплопостачання.

  

Про економіку біопаливного виробництва

Ланцюжок техніки для заготівлі тюків соломи або кукурудзи оцінюється в 550 тис. євро. Ця сума повинна окупитися, якщо враховувати, що тюк кукурудзи коштуватиме 25 євро/тонна, собівартість тюків з урахуванням амортизації техніки — близько 18 євро/тонна, продажна ціна — 25 євро/тонна. Виходячи з цього окупність виробництва становить для агрокомпаній до 4-х років. Вартість котельні обсягом виробництва 10 мВатт становить 2,5 млн євро, її окупність становить також близько 4-х років.

Виробництво електроенергії на соломі більш витратне через дорожнечу обладнання. Але таке ж виробництво на стеблах кукурудзи виходить дешевше. У кукурудзи плавлення золи вище на 200 градусів, тому окупність по котельні швидше.

Лушпиння соняшнику дуже популярна сировина для біопалива в Україні, окупність на лушпинні ще краща. Але тут є ризик в тому, чи вистачить сировини для виробництва. Всі гравці розуміють, що це рентабельні проекти, і активно будують нові установки.

Така система вигідна як для агробізнесу, який буде виробляти тюки, так і для компаній, які будуть їх спалювати на котельнях.

Популярне зараз виробництво біоетанолу 2-го покоління, тобто виробництво на основі стебел рослин. Для виробництва 55 тис. тонн біоетанолу в рік вартість заводу становить понад 100 млн євро. Його вартість на внутрішньому ринку становитиме 0,57 євро/л. Але якщо його продавати по 0,89 євро/л, що еквівалентно вартості бензину в Європі, то в принципі з'являється окупність. Якщо говорити про експорт, то це цікавий бізнес-проект.

  

Про бар'єри для галузі

Фактори, які впливають на розвиток сектору: ринкові ціни на природний газ, вдосконалення тарифної системи і перші кроки до монетизації субсидій.

Основний бар'єр для розвитку ринку на сьогодні — поки що не ринкові ціни на газ для населення. Тобто, поки ціни на природний газ будуть низькими, про розвиток біоенергетики говорити не доводиться. Уряд більше року відстрочував рішення по підняттю цін. І ось, 1 листопада вже відбулося підвищення цін на 23%, 1 травня 2019 року ще підвищення на 20%, та 1 січня 2020 року за графіком ціни на газ для населення повинні зрівнятися з цінами на газ для промисловості.

При цьому для біоенергетики відкриється ринок централізованого тепла для населення. Крім того, з 2019 року уряд планує здійснити повну монетизацію субсидій. Тобто, населення буде отримувати за субсидії гроші, за допомогою яких зможе розплатитися за електроенергію, в т.ч. з біомаси.

Але тут є ще один нюанс — нерозвиненість самого ринку біопалива. Сьогодні спробувати купити біомасу в великих обсягах хорошої якості досить проблематично.

Бачимо деякі проблеми в секторі виробництва електроенергії з біомаси та біогазу, в теплі розвиток достатній. В цілому є 45 мВатт електрики на твердій біомасі та 45 мВатт електрики на біогазі в рік. Це досить слабкі показники. В уряді зараз обговорюються системи підтримки цих напрямків.

 

Біржа для біомаси

БАУ пропонує створити біопаливну біржу, яка б допомогла об'єднати всіх продавців і покупців, а також могла гарантувати контроль якості від незалежних лабораторій. Така модель успішно працює в багатьох країнах і сприяє вирівнюванню цін на біопаливо.

Проект закону щодо створення біржі вже є і затверджений з агентством Держенергоефективності та Мінрегіонрозвитку, зараз знаходиться на стадії затвердження з іншими суміжними міністерствами. Сподіваємося, що в 2019 році така біржа біопалива запрацює в Україні й буде орієнтована як на внутрішній, так і на зовнішній ринок. І якщо з'являться покупці, які захочуть купити біомасу з України, тим більше у великих обсягах, то це теж стане можливим.

Після прийняття закону про біопаливну біржу державним органом, який буде регулювати її діяльність, стане Держенергоефективності. Крім того, буде оголошений тендер на оператора, який буде проводитися між вже існуючими біржами, що мають досвід торгівлі подібними продуктами. Після затвердження оператор біржі буде дійсний протягом 5 років.

Для того щоб знайти паливо на продаж, в законі передбачено деякі зобов'язання для лісгоспів, які будуть зобов'язані частину продавати через біржу: в перший рік — 20%, потім — 40% і за 5 років — до 100%.

Хочемо державні підприємства, які торгують біомасою зараз за прямими договорами, вивести на біржу, відкрити ринковий простір, і від цього очікуємо отримати падіння цін на дрова і тріску. Щоб наповнити біржу попитом, ми також накладаємо обов'язки на компанії, у яких є певні преференції в плані зеленого тарифу. Вони будуть зобов'язані також купити частину палива через біржу. Компанії, які використовують 90% стимулюючі тарифи на тепло, також будуть зобов'язані купувати через біржу. Ці зобов'язання розглядаємо як каталізатор для роботи біржі.  

Про централізовану систему опалення

З 2020 року Україна планує перейти на систему аукціонів, а система зелених тарифів з фіксованими тарифами на електроенергію, яка працює до 2030 року, продовжуватися не буде. Далі планується перехід на аукціони. Вони будуть обов'язковими для виробництва сонячної і вітряної енергетики і добровільними для біомаси та біогазу.

Швидше за все, до 2021 року проекти по біомасі добровільно підуть під аукціони. У разі, якщо вони добровільно перейдуть на аукціони, то отримають тариф трохи менше, ніж зелений, але тоді їм гарантуватимуть підписання контракту з інвесторами приблизно на 20 років. Тобто у кожного проекту буде вибір — отримати повний зелений тариф, але потім він закінчиться протягом 7-8 років, або отримати в результаті торгів трохи менший тариф, але на більш тривалий період часу.

Як недолік — недосконала система центрального теплопостачання, це те, що маємо з часів розпаду Радянського Союзу. Централізована система теплопостачання зараз становить близько 50% і забезпечує теплом половину квартир. Це високий показник, але варто відзначити, що колись він складав і 65%. Ми поступово знижуємо частку централізованого теплопостачання, але тут потрібна реформа. Це не стільки стосується біомаси, а просто виживання цих систем. Вони повинні стати ефективними, і на виході тепло повинно бути дешевше, ніж тепло від індивідуального газового котла в будинку. Якщо цього не станеться, люди просто будуть активно відключатися від централізованої системи. А це вже закриває шлях біомаси в ці системи.

Наша позиція — збереження централізованих систем, підвищення їх ефективності й за рахунок тепла від біомаси, яке дешевше на 20-30%. 


Наталія Ключнікова, AgroPortal.ua