Чим більше торговельна мережа, тим важче з нею працювати виробникам молочки

08 травня 2020, 09:08 1976

Виробникам молочної продукції в умовах жорсткої конкуренції з імпортом доводиться домовлятися як із постачальниками сировини, так і з торговельними мережами, щоб виживати.

Таку думку висловив заступник голови правління, директор заводу ПрАТ «Тернопільський молокозавод» (ТМ «Молокія») Віктор Солтис.

«У 2019 році ми отримали високу ціну на молоко-сировину. Якщо порівняти молоко за базовими одиницями (жир і білок) із європейським, то українське молоко дорожче приблизно на 20% за польське і на 15% — за нідерландське.

Молоко-сировина у структурі собівартості складає близько 50%. Відповідно подорожчання сировини на 10-20% наполовину збільшує собівартість продукції: якщо на 10% зросла ціна на сировину, то на 5% подорожчав кінцевий продукт», — пояснив він.

При цьому спостерігається різке зростання імпорту молочної продукції. Вітчизняні підприємства відчувають сильну конкуренцію з іноземними.

«Також проблема в тому, що молочна галузь у незалежній Україні не мала державної підтримки на модернізацію. Всю модернізацію, відновлення основних фондів ми здійснюємо або з власних коштів із прибутку, амортизації, або через залучення кредитних коштів. Останні, як відомо, в Україні коштують 18-20%, а за кордоном — 2-3%. Тобто у структурі собівартості ми вже маємо нерівні конкурентні умови, якщо порівняти з європейськими виробниками», — додав Солтис.

Крім того, українські торговельні мережі «монополізували доступ до споживача».

«Відтак вони диктують виробникам умови. А не працювати з ними теж неможливо, оскільки вони мають значну вагу. Чим мережа більше, тим складніше з нею відносини. Наша компанія працює з усіма торговельними мережами, хоча не з усіма наші проєкти прибуткові. Сумарно бонуси для ритейлу по окремих торговельних мережах сягають 30%», — підрахував директор молокозаводу.

При цьому, за його словами, підприємство, що виробляє свіжі молочні продукти, не є високоприбутковим. 3% — це гарний рівень прибутковості. За рахунок обігу ми маємо певну суму зароблених коштів, що дає компанії можливість розвиватися, виплачувати свої зобов’язання. Але у 2019 р., можна сказати, що ми нічого не заробили — менше 1%.

«Розуміючи, що в галузі є кризові явища, ми свого часу почали кооперацію з такими виробниками молока, як «Кищенці», «Перлина Поділля», «Дзендзелівське», «Агропродсервіс», «Бучачагрохлібпром». Вони постачають на наш завод молоко екстра-ґатунку, ми платимо за нього ринкову ціну.

Якщо ми хочемо зберегти молочну галузь (а це і виробники, і переробники молока), нам потрібно кооперуватися, відкривати карти. Ми говоримо про свою прибутковість, скільки заробляємо. Своєю чергою хотіли б, аби з боку виробників теж було розуміння», — пояснює Солтис.

Повноцінна кооперація — це коли переробник і виробник беруть участь не лише у розподілі прибутку, але й приймають на себе збитки, пояснює він.

«Наші виробники молока-сировини готові до роботи з нашим прибутком, але чи готові вони до розподілу збитків, які можуть виникнути у перспективі? Тому ми наголошуємо, що наша кооперація ще неповноцінна. Ми поки що на етапі притирання, згладжування гострих кутів. Ми ще — не кооператив у європейському розумінні. Сьогодні ще зарано казати, коли це відбудеться, має пройти певний час, має відбутися еволюція свідомості та розуміння. Напевно, ця криза в молочній галузі нас більше згуртує», — прогнозує директор молокозаводу.


AgroPortal.ua за матеріалами AgroTimes