logo

Блоги

Державна підтримка АПК: необхідні кроки Джерело фото: прес-служба Олега Кулініча

Державна підтримка АПК: необхідні кроки

Блоги Олег Кулініч 06 листопада 2017. 14:50 1318

За підсумками реалізації «аграрної частини» бюджету 2017 року  більшість фермерів та аграрних асоціації цьогоріч стверджували, що державні програми працюють далеко не так успішно, як заявлено урядом, а державна підтримка не завжди доходить до тих, хто цього найбільше потребує — малих і середніх товаровиробників. Звичайно, окремі позитиви є, і їх важко не помітити, але цього поки занадто мало для кардинальних зрушень у галузі. Особливо слабко у 2017 році виглядала підтримка розвитку ВРХ, адже цей напрямок вимагає серйозних капіталовкладень та тривалого часу для налагодження господарських процесів.

Нинішнього року уряд заявляє про безпрецедентну підтримку розвитку тваринництва, закладаючи під неї фінансування в бюджеті на рівні  2,3 млрд грн.  Дійсно, цілком логічно спрямовувати значну частину державної підтримки саме на розвиток тваринницької галузі (м'ясо-молочне скотарство, свинарство), яка вкрай цього потребує, а не на ті галузі, котрі, як показує практика, і самі прекрасно справляються. Нагадаю, що нинішнього року підтримка цієї галузі була меншою майже у 13,5 разів (лише 170 млн грн).

Це правильний сигнал, але головне, щоб він дійсно був втілений у життя на рівні державних програм. Особисто мені хотілося б виділити декілька моментів, які, на мою думку, могли б мати ключовий ефект як для аграрного комплексу в цілому, так і для тваринництва зокрема.

Кредит — не розкіш, а засіб просування

Кредитування — це основа будь-якого бізнесу, але, на жаль, в Україні воно практично не доступне для малих та середніх агровиробників, які не мають ліквідного заставного майна. Та навіть, якщо кредит таки надається, то «драконівські» ставки примушують працювати в першу чергу на його погашення, а не на розвиток підприємства. Тому однією з найважливіших цілей державної підтримки я б назвав здешевлення державою кредитів для аграріїв. Це можна робити двома способами — або за рахунок компенсації кредитних ставок або шляхом часткової компенсації тіла кредиту. Здешевлення кредитів дасть можливість аграріям пускати частину прибутків на капітальні інвестиції та розвиток виробництва. Такі програми діяли у середині 2000-х років і були дійсно ефективними. Якщо ми говоримо про тваринництво, то це — будівництво та відновлення корівників та свинарників, закупівля нового сучасного обладнання, наприклад, тих же доїльних залів та ін. Якщо держава готова буде «гасити» 40-50% тіла кредиту, то це дійсно працюватиме на галузь, матиме широке застосування і дасть поштовх до розвитку тваринництва.

Враховуючи постійний спад виробництва у м'ясо-молочному скотарстві та величезні проблеми, які принесла свинарям епідемія африканської чуми, ці напрямки виробництва вкрай потребують додаткового фінансування. Наприклад, за даними ФАО, в наступному році в Україні очікується рекордно низьке поголів «я свиней в історії — лише трохи більше 6 млн голів. По ВРХ спостерігається так само невтішна тенденція — цей рік Україна розпочала з найнижчим поголів«ям в незалежній історії — 3,7 млн голів, і якщо не вживати рішучих заходів, то не зрозуміло, за рахунок чого ця тенденція буде змінюватися.  

Розвиток племінної справи

Окремо варто виділити племінну справу, без якої розвиток тваринництва сам по собі теж неможливий. Цей напрямок тваринництва вимагає особливо довгої віддачі. Наступного року саме на підтримку племінної справи з бюджету планується виділити 0,3 млрд грн, і ці кошти обов«язково потрібно відстояти. А ще краще — збільшити цю суму принаймні вдвічі. Навіть якщо піти іншим, начебто більш простішим шляхом, і не займатися селекцією власних порід, а закуповувати племінне поголів«я за кордоном, так чи інакше фермерам потрібні кошти на це, і кошти немалі. В той же час закупівля цього поголів«я за кордоном, хоч і здається більш простішим шляхом, все ж несе в собі певні ризики. Це специфічний раціон годівлі, адаптація до наших умов, спеціальне утримання. Тому треба стимулювати вирощування племінного молодняку саме в Україні. Таким стимулом могли б стати державні дотації на придбання нетелів, за рахунок яких відбувалося б часткове відшкодування закупівлі племінного поголів«я.

Відновити існуюче легше, ніж побудувати нове

Ще один вкрай важливий напрямок діяльності, на якому держава повинна зосередитися — це відродження та реконструкція тваринницьких ферм. Таких приміщень, які зараз використовуються не на повну потужність, а лише частково, або, на жаль, і зовсім не працюють — у нас більш, ніж достатньо. Відновлювати існуюче, хай воно і в тяжкому стані, завжди легше і дешевше, ніж будувати «з нуля». Тим більше держава повинна прагнути до раціонального використання своєї території, а за таких умов з цими приміщеннями все одно потрібно щось робити. Тож кредитування саме під такі цілі було б вкрай доречним — відновлення повноцінної роботи тваринницьких комплексах сприяло б створенню нових робочих місць на селі, що є вкрай гострою соціальною проблемою протягом всього періоду Незалежності нашої держави.

Раніше такі програми запускалися, але їм бракувало ефективності — головною перепоною для отримання кредиту була вимога щодо наявності певного мінімально визначеного поголів«я. На мою думку, такий підхід потрібно переглянути, щоб не позбавляти можливості займатися тваринництвом невеликі фермерські, а також сімейні фермерські господарства.

Сільськогосподарська техніка: купуй вітчизняне — (не) пожалкуєш!

Минулого року, як і зараз, уряд стимулює аграріїв до закупівлі вітчизняної сільськогосподарської техніки, пропонуючи компенсацію 20% від її вартості. Якщо нинішнього року під такі цілі було закладено 550 млн грн, то в бюджеті на наступний рік цю суму планується збільшити майже до 1 млрд грн. Але з тих відгуків, що доводилося чути і читати, можна констатувати, що програма не користується шаленою популярністю у аграріїв. У чому ж причини?

Звичайно, всюди і завжди ми повинні ставити на перше місце інтереси національного виробника. І у нас є сільськогосподарська техніка, яка може конкурувати зі світовою. Але, на жаль, є і зразки, які значно поступаються світовим аналогам, коли у аграріїв питання вибору між закордонним і вітчизняним навіть не стоїть. Тож потрібно в першу чергу робити ці вітчизняні зразки конкурентоспроможними зі світовими, але аж ніяк не нав«язувати аграріям безальтернативний варіант: або українське, або ніякого. Інколи таке «сприяння» виробникам може бути лише шкідливим, коли їх ставлять у завідомо виграшні умови, убиваючи здорову конкуренцію. 

Є і така сільськогосподарська техніка, яка в Україні, на жаль, не виробляється. Тому я вважаю, що потрібно суттєво розширювати список техніки, яка буде доступна для аграріїв при безвідсотковому кредитуванні або при погашенні частини вартості державою, в тому числі і за рахунок якісної імпортної техніки.

Наприклад, зараз гостро стоїть питання із зерносховищами та обладнанням для приймання та сушки зерна. І оттут дійсно спрацює вітчизняне обладнання! В сезон також проблема із зерновозами — елеватори забиті. Тож потрібно зосереджуватися на виробництві саме тієї техніки, якість і необхідність якої у нас ніхто не поставить під сумнів і яка буде найбільш затребувана.

Розвиток фермерства: все упирається в гроші

Проектом державного бюджету на 2018 рік передбачається запровадження нової бюджетної програми — «фінансова підтримка розвитку фермерських господарств», на яку пропонується виділити 1 млрд грн. Це надзвичайно важливий крок, адже ми можемо виголошувати скільки завгодно полум«яних промов про те, що фермерство — це основа господарювання на селі, але без потужних фінансових вливань все це буде не більше, ніж популізмом.  Однак ключове питання — яким чином будуть виділені ці кошти і на які заходи вони підуть.

На мою думку, найбільш ефективно тут спрацювала б програма здешевлення кредитів, адже саме наявні у фермера ресурси визначають ефективний результат його праці.  Виробництво агропродукції вимагає дуже багатьох видатків на оборотні засоби — це паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин та насіння, мінеральні добрива, тож під такі цілі фермерам також необхідне кредитування. На жаль, все впирається в обігові кошти: якщо вони є, тоді буде збільшуватись продуктивність праці, розширюватися кількість робочих місць. У той же час за відсутності коштів не буде ні засобів виробництва, ні нормальної урожайності.

Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників

З минулого року на заміну спецрежиму ПДВ було запроваджено новий механізм підтримки сільгосптоваровиробників — квазіакумуляцію ПДВ, під яку в бюджеті на наступний рік закладено 2 млрд грн. Однак, на жаль, практика цього року показала, що ті невеликі і середні аграрні підприємства, які задіяні у змішаному виробництві — рослинництві та  тваринництві, не можуть розраховувати на повернення ПДВ. Програма державної підтримки прописана урядом таким чином, що нарахування «дотації» відбувається лише тоді, коли підприємства сплачують ПДВ до бюджету. Тобто коли виникає різниця між податковим кредитом та податковим зобов«язанням. Адже податковий кредит від діяльності з рослинництва, який виникає у таких підприємств ще весною, «з»їдає» будь-яку можливість отримання дотацій на тваринництво. Таким чином, товаровиробники мають право на отримання дотацій, але по факту таких дотацій не отримують.

Який вихід може бути з такої ситуації? Тут може бути декілька шляхів. Перший — змінити систему адміністрування, щоб дотація по рослинництву та для продукції, на яку поширюються дотації (тваринництво, молочка, овочівництво), розділялася, інакше рослинництво просто-напросто «розмиває» ці показники для «дотаційних» видів продукції. Така система розподілу функціонувала для спецрежиму у 2016 році. Другий — надавати дотації не за сплачене ПДВ, а за нараховане від операції з конкретною продукцією.

Потрібен парламентський контроль

Як на мене, всі перераховані вище пункти — це обов«язкові умови для розвитку агропромислового комплексу. Державі недостатньо просто виділити кошти: потрібно направити їх саме туди, де в цьому є найбільша потреба, і це основне завдання уряду — прописати під виділені кошти такі напрями підтримки, які були б найбільш ефективними.

Більше того, і самі механізми розподілу за відповідними напрямами та заходами повинні бути ефективними, прозорими та підзвітними. Для цього потрібно не лише погоджувати відповідні напрями на рівні Кабміну, але й здійснювати це у тісній співпраці з профільним Комітетом Верховної Ради. А для цього потрібні відповідні законодавчі зміни, аби на рівні закону закріпити за Аграрним комітетом ВРУ право погоджувати розподіл бюджетних коштів за відповідними напрямами державної підтримки АПК. Адже саме депутати профільного комітету можуть надати уряду свої фахову підтримку і пропозиції по цьому питанню.

Олег Кулініч, народний депутат, голова підкомітету з питань земельних відносин Аграрного комітету ВРУ


Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.

Новини

Показати все

Блоги