Клуб агроефективності: тверда пшениця дає більше прибутку, валюти і здоров’я

12 вересня 2017, 07:00 6919

Директор сільгосппідприємства «Перемога» на Фастівщині Київської області Микола Малієнко є переконаним прихильником твердих сортів пшениці.

Його господарство обробляє 1300 га землі, працює з 2000 року, останніми роками спеціалізується на насінництві, зосереджується виключно на вітчизняній селекції. Має у виробництві 6 культур.

«Горох 4 роки доводив ринку свою необхідність, доки усі не побачили його користь та вигоди і не почали купувати більше насіння. Дуже сподіваємось, що тверда пшениця подолає цей шлях швидше», — говорить Микола Малієнко. 

Не тим продуктом конкуруємо

«Душа болить через те, що майже не використовуємо потенціал, який дала нам природа в Україні, — бідкається Микола Васильович. — Особливо помічаєш це, коли аналізуєш асортимент вирощуваних культур порівняно із Європою. Ми на неї дивимось, але чомусь не з того боку. А тим часом, приміром, Італія вирощує 4 млн тонн твердої пшениці, Франція — 1,8 млн тонн, Греція — 1,5 млн тонн. Там роблять ставку на тверді сорти і виробляють з них дуже якісні макарони, задовольняючи високі потреби свого населення. Ми ж торгуємо сировиною замість готової продукції з доданою вартістю».

Україна залишається чи не єдиною державою, яка за звичкою, по накатаній дозволяє споживати своєму населенню макаронні вироби з м’яких сортів пшениці, «кльоцики», як називає їх Микола Малієнко. При тому, що у Держреєстрі є понад 30 сортів гарної вітчизняної твердої пшениці, її частка серед ярих культур не перевищує й 10%.

Водночас країна імпортує готову продукцію за шаленими цінами. А могла би впевнено вклинитися у ринок завдяки високій якості та порівняно меншій ціні, уточнює директор «Перемоги».

Навчилися на горосі

«Коли нас сертифікували на насінництво, стратегічним завданням ринку було збільшити частку бобових, в тому числі гороху, — згадує Микола Малієнко. — Тоді ринок під цією культурою був насичений лише на 20%. Ми почали відвойовувати місце для гороху у сівозміні. Хочеться вірити, що і наша заслуга є в тому, що суттєво збільшилися площі під ним. Хоча були дуже важкі перехідні часи. Ми вирощували до 1000 тонн насіння гороху, а його купували лише по 20-30 тонн. Серце боліло, коли доводилося сотні тонн насіння еліти збувати як товарне. Але пережили, перетерпіли. І зараз реалізуємо в межах 700-800 тонн еліти, першої репродукції. Попит досить високий, бо прийшло розуміння вигод. На наших полях застосовуємо схему: горох — озима пшениця — соняшник. Під озиму пшеницю даємо 150 кг аміачної селітри, до 50 кг азоту, а вже під соняшник маємо повну економію на азоті, не вносимо його зовсім. І при цьому отримуємо урожайність  від 40 до 47 ц/га».

Переваги «твердого» бізнесу

Досвід впливу на ринок «Перемога» тепер застосовує, переконуючи у перевагах твердої пшениці. «Робота із м’якими і твердими сортами пшениці — зовсім різні бізнеси, — уточнює Микола Малієнко. — Є вибір: працювати суто з сировиною або ж чітко орієнтуватися на виробництво високоякісних експортно орієнтованих продуктів харчування, ринки яких не обмежуватимуться». 

Керівник господарства наводить свіжі результати нинішнього сезону. «Перемога» навіть за посушливих умов Київщини отримала на твердих сортах пшениці урожай в межах 37-40 ц/га за відмінної якості зерна. Вигідніше зібрати 4 тонни твердої пшениці, ніж 7-8 тонн м’якої, переконаний Микола Малієнко.

Господарство переважно культивує сорти двох провідних українських  інститутів — Інституту рослинництва ім. В. Юр’єва  та Миронівського інституту пшениці ім. В. Ремесла — останні  цього року показали найкращі результати. Зокрема, півкарликові сорти довели, що мають потенціал до 80 ц/га. Тверда пшениця не така вразлива до ураження хворобами, тож вимагає менше засобів захисту.

Спеціалісти Інституту рослинництва ім. В. Юр’єва однією з переваг твердої пшениці називають її посухостійкість. Можна обрати сорти з урахуванням усіх кліматичних зон. Окрім користі, така пшениця дає макаронам і каші гарний колір.

У господарстві розповідають, що навколишні фермери беруть у них мішок-другий насіння пшениці твердих сортів, щоби вирощувати і годувати свої родини якіснішими продуктами. Клейковина з такого зерна не закупорює судини, від виробів з нього не повнішаєш. Кажуть, дуже корисно споживати його для профілактики численних захворювань, у тому числі онкологічних.

Але треба взятися гуртом

На жаль, перспектива твердої пшениці у нас залежить не тільки від власне сільгоспвиробників. Мусить втрутитися і держава, зазначає Микола Малієнко. Досі існує провалля між виробником і реалізацією. Процес гальмує інерція, за якою вітчизняним фабрикам набагато простіше зробити макарони із м’якої пшениці. Потрібні стимули, які зацікавлять їх перебудуватися чи запустити нові лінії.

«Як правило, якісний продукт потребує глибокої технологічної переробки. Є цехи, де тверду пшеницю переробляють на крупу. Наприклад, у нас щомісяця закуповують по 30-60 тонн пшениці для виготовлення крупи «Артек», — наводить приклад Микола Малієнко. — Ведемо переговори з власником Білоцерківського комбінату хлібопродуктів. Він каже, що готовий переробляти до 500 тонн зерна з твердої пшениці. Тільки потрібні чіткі технологічні показники якості борошна, які потрібно буде отримати на виході. Наші технологи працюють спільно. Є спільне бажання і реальна готовність впроваджувати нове».

Нещодавно під час Дня поля у господарстві «Перемога» його учасники прийняли спільне звернення до Кабінету Міністрів, де обґрунтовують необхідність стратегічних змін, які дозволять полегшити шлях виробників і переробників твердих сортів пшениці до вигіднішої реалізації. Товаровиробників та науковців також підтримала профільна асоціація «Українське насіннєве товариство».

«Сподіваємось, що спільно нам вдасться збільшити частку твердих сортів пшениці з нинішніх мізерних 30 тис. тонн до оптимальних кількох мільйонів тонн, — ділиться планами Микола Малієнко. — Тим паче, що йдеться не тільки про бізнесові вигоди як для окремих  господарств, так і для держави в цілому. Мова ж врешті про здоров’я нації, якій потрібно вживати тільки високоякісні продукти».