Михайло Драганчук: Технологія No-till — не панацея, а усвідомлений шлях для тих, хто готовий змінюватися

04 червня 2020, 06:30 7956

Цього року на півночі Одеської області третина посівів загинула, в південній частині ситуація ще складніша, і перспективи пересіву відсутні, оскільки вологи в ґрунті немає. Деякі аграрії кажуть, що нормального дощу там не бачили вже два роки.

Почалося все з пилових бур, які в квітні накрили Київську область і Київ зокрема, а також Житомирську та Чернігівську області. Але фермер і блогер, автор YouTube-каналу No-Tiller Михайло Драганчук упевнений, що така подія може піти на користь, оскільки деякі аграрії задумаються про подальші підходи до землеробства і почнуть змінюватися.

Тому ми вирішили більш детально розпитати Михайла Драганчука про перспективи нульової технології обробки землі, з чого починати і як можна вирощувати без пестицидів, і чому No-till цікава молодому поколінню.

Ви більше 15 років впроваджуєте технологію No-till. Як прийшли до такого рішення? Можете розповісти про помилки, яких припускалися, і головні результати впровадження даної технології?

Михайло Драганчук: Коли я тільки починав займатися землеробством, у мене було 3 га землі, поступово наростив до 700 га. Це була традиційна технологія, оранка, пари, численні операції з обробітку ґрунту.

І це зростання мені не дало нічого, крім проблем з економікою. Було дуже багато роботи, але дуже мало економічного результату. Я розумів, що далі так тривати не може, і це шлях до краху.

Тому довелося «скинути» половину землі. Напевно, це був крок назад, але без нього я б не зробив у подальшому 2 кроки вперед.

І в цей період, у 2006 році, я потрапив на конференцію в «Агро-Союз». У цій технології я побачив можливість для вирішення економічних проблем.

Один із перших результатів — уже в перший рік я відчув оздоровлення економіки, що дозволило не тільки відновити площу землі, а й значно її збільшити — до 1500 га.

Крім того, з'явилася можливість із кожним роком покращувати технічну оснащеність мого господарства. Якщо раніше межею моїх мрій був трактор ЮМЗ, то в подальшому з'явився трактор John Deer та інша найсучасніша техніка.

Що стосується помилок, то озираючись назад, не можу згадати якихось серйозних промахів. Швидше, були певні труднощі з вирощування деяких культур без обробітку ґрунту. Наприклад, непросто було знайти рішення захисту нуту від бур'янів, відмовившись від боронування посівів.

Джерело фото: З особистого архіву Михайла Драганчука
Джерело фото: З особистого архіву Михайла Драганчука

Одна з проблем у сільському господарстві — ерозія ґрунту. No-till — «ліки» від даної проблеми? Аргументуйте свою думку.

Михайло Драганчук: У Криму одна з найбільших проблем у рослинництві — вітрова ерозія ґрунту. Пилові бурі, які забирають верхній найбільш родючий шар ґрунту, тут спостерігаються щороку і бувають по кілька разів на рік.

І навіть відмова від оранки і перехід на мінімальну технологію не вирішують цієї проблеми.

«N.B!» Урожай наполовину, або Скільки коштує ерозія ґрунтів?

Тільки повністю відмовившись від обробітку ґрунту, ми змогли припинити винесення землі з наших полів. Зараз земля до нас тільки прилітає з полів, які обробляються.

Дощів хоча і випадає мало, але часто вони носять зливовий характер, що призводить до водної ерозії ґрунту. І ця проблема була вирішена.

Якби ця технологія не дала мені жодного економічного результату, а тільки дала можливість захистити ґрунт від ерозії — на неї варто було перейти.

Чому технологія No-till не надто популярна серед українських сільгоспвиробників? У чому причина, на вашу думку?

Михайло Драганчук: Що таке популярність? Якщо ви маєте на увазі таке значення цього слова як широка впізнаваність — то хто з тих, хто займається рослинництвом, нічого не знає про цю технологію?

Якщо ж ми говоримо про затребуваність цієї технології, то для впровадження чогось нового потрібна сильна мотивація. Якщо в господарстві високі врожаї, низькі витрати, достатньо вологи, відсутня водна або вітрова ерозія, немає проблем із робочою силою, ґрунт не деградує, то навіщо щось міняти?

Якщо ж у вас є хоча б одна з цих проблем — цього достатньо, щоб впроваджувати щось нове.

Крім того, аграрії за традицією дуже консервативні, мені деякі з них нагадують динозаврів. Вони наполегливо чіпляються за старі традиційні технології, не помічають, що життя йде вперед, але при цьому не втрачають можливості поплакатися: як важко працювати в сільському господарстві!

Ще одна проблема в тому, що зараз земля, в основному, не є власністю сільгоспвиробників, тому багато хто працює на ній, не думаючи про майбутнє. Земля для них — засіб виробництва, який може приносити гроші. Тому потрібна еволюція та свідомість.

Проте, популярність зростає з кожним роком. Я суджу за зростанням аудиторії YouTube-каналу No-Tiller, яка охоплює країни всього пострадянського простору. Цікаво, що найбільша кількість переглядів саме з України.

Яка країна може стати прикладом для України з упровадження No-till?

Михайло Драганчук: Зараз лідерами з упровадження нульового обробітку ґрунту вважаються Аргентина, США. Є хороший досвід в Австралії й деяких країнах Європи. Досвід усіх країн цікавий, в кожній із них є місцевості, близькі до наших природно-кліматичних умов, і можна знайти для себе щось корисне.

Але не завжди потрібно шукати рішення в інших країнах, оскільки вони можуть і не підійти. Треба шукати приклади там, де кліматичні умови максимально схожі. А краще дивитися, як працюють ноутіллери по сусідству з вами.

На даний момент в Україні багато свого практичного досвіду. Знаю багато українських фермерів, які працюють на найвищому світовому рівні, у них є чому повчитися.

Не випадково в конференції «Лабораторія No-till 2020», яка проходила в Києві в січні, брали участь представники 15-ти країн світу. Україна відкрита світу, а він — нам. Тому нам легко впроваджувати щось нове — ми постійно шукаємо інформацію в світовому досвіді, і навпаки.

Впровадження технології залежить від розміру господарства?

Михайло Драганчук: Дрібним і середнім господарствам легше перейти на нульову обробку ґрунту, оскільки там набагато менше часу проходить від ідеї до її реалізації. У холдингах багаторівнева система управління, часто хтось не хоче брати на себе відповідальність, і ініціатива зупиняється.

У конференції NTLAB20 брали участь аграрії, розмір господарств яких варіювався від 10 га до десятків тисяч. Їм було цікаво разом, адже завдання у них спільні. Тому різниця не відчувалася, всім був цікавий досвід один одного.

Яку пораду ви можете дати тим, хто тільки замислюється про нульову технологію?

Михайло Драганчук: Тому, хто хоче переходити на нульову обробку ґрунту, в першу чергу потрібно вивчити всю інформацію, яка є з цієї теми. Коли є повне розуміння цієї технології, тоді люди успішно і швидко її освоюють.

Зараз є багато доступних джерел інформації. Але, повторюся, в першу чергу слід звернути увагу на досвід ноутіллерів, які працюють поруч із вами в подібних ґрунтово-кліматичних умовах.

Якщо є сумніви, можна переходити на No-till поступово, починати з частини землі. І тоді можна порівняти результати. Якщо робити все правильно, то ніяких економічних провалів не буде.

Повинно бути велике бажання і передумови. Коли є проблема, яку потрібно вирішити, цей процес проходить швидше.

Водна і вітрова ерозія ґрунту, нестача кадрів, високі витрати на виробництво продукції — це ті проблеми, які може вирішити No-till.

Я зараз бачу великий інтерес з боку молоді до технології No-till. Це покоління «дітей Ютубу», яке сприймає інформацію не тільки з підручників, а й з екранів телефонів. Сьогоднішня молодь не хоче працювати з ранку до ночі. Всі хочуть мати вільний час і ефективний результат. За допомогою No-till з'являється набагато більше вільного часу у хлібороба за рахунок того, що не потрібно постійно займатися обробітком ґрунту. Яка б не була сучасна техніка, обробка ґрунту — це в будь-якому випадку великі витрати як часу, так і ресурсів.

Джерело фото: з особистого архіву Михайла Драганчука
Джерело фото: з особистого архіву Михайла Драганчука

Вирощування без застосування пестицидів — вже реальність?

Михайло Драганчук: Пошук відповіді на це запитання ми почали на конференції NTLAB20, тому що реалізація будь-якої нової ідеї починається з її всебічного обговорення. Тема круглого столу була: «Органічний No-till. Це можливо?».

Можна застосовувати в якості живлення хімічні добрива, а можна використовувати покривні культури, які також позитивно впливають на родючість ґрунту. Справа в тому, що мінеральні добрива істотно впливають на врожай, але зовсім не додають родючості ґрунту. Мінеральні добрива можна назвати «наркотиком» для рослин.

Для захисту рослин від хвороб і шкідників з кожним роком з'являється все більше препаратів біологічного походження.

Зараз багатьом важко уявити, як можна відмовитися від гербіцидів для контролю бур'янів, але в той же час колись було важко уявити, як можна людині вийти у відкритий космос. Тому ми починаємо пошук шляхів рішень. Вже зараз є багато досліджень, спрямованих на те, щоб створити засоби боротьби з бур'янами на біологічній основі.

Велика мета технології No-till — відмова від хімічних засобів захисту і живлення. У Дніпропетровській області (ФГ «Анастасія») вже є багаторічний досвід роботи без обробки ґрунту і без застосування фунгіцидів і інсектицидів.

Потрібен симбіоз органічного землеробства та No-till. З одного боку — відмовитися від хімічних засобів захисту і живлення, а з іншого боку — оздоровити ґрунт.

Тому, я думаю, що ці технології приречені: щоб у майбутньому рухатися назустріч один одному, не потрібно їх протиставляти.

Я займаюся покривними культурами вже 5 років. Ми щороку закладаємо досліди в пошуку строків посіву, підбору культур. Але навіть перші досліди показують позитивний результат, ознаки активізації біоти та поліпшення структури ґрунту.

Як оціните ситуацію в Одеській області, яка склалася цього року? Як аграріям не допустити подібної ситуації в майбутньому?

Михайло Драганчук: Ситуація, в якій опинилися фермери Одеської області, дуже складна.

Однозначно потрібно змінювати підходи до землеробства і робити акцент на збереженні вологи. Тобто, як мінімум потрібно зменшити кількість обробок ґрунту, оскільки будь-яка обробка, навіть боронування — це втрата вологи.

А як максимум — зовсім відмовитися від обробки ґрунту. Але це еволюційний процес, No-till — це не панацея, а усвідомлений шлях.

Яка ситуація з урожаєм у Криму?

Михайло Драганчук: У різних районах види на урожай різні.

У багатьох районах дуже пізно пішли осінні дощі, в результаті — запізнілі сходи озимих культур. Дуже мало опадів узимку і повна відсутність дощів навесні. До цього додалося 3 хвилі весняних морозів, які позначилися як на озимих, так і на сходах ранніх ярих культур.

У той же час є місця, де все проходить в більш сприятливих умовах.

Перехід на No-till із часом неминучий для всіх аграріїв?

Михайло Драганчук: Дарвін говорив: «Виживає не найбільш розумний або сильний, а той, хто може змінюватися». Тому, на мій погляд, No-till — це питання еволюції. Якщо люди не будуть приймати виклики від природи, то програватимуть. Хоча зараз в сільське господарство приходить молоде покоління, яке не обтяжене традиційними підходами, а шукає щось нове.

Крім того, цей процес часто прямо залежить і від економічної ситуації. Наприклад, зараз в Аргентині близько 90% працює за технологією No-till. І коли я запитую: чому така велика кількість перейшла на нульову обробку? Отримую відповідь: якби в Україні були такі ж економічні рамки, в яких працюють аргентинські фермери, то вже б із завтрашнього дня всі перейшли, а поки що українські фермери перебувають у «теплій ванні».

Можливо, поява пилових бур дасть привід задуматися про те, що пора змінюватися.

Джерело фото: з особистого архіву Михайла Драганчука
Джерело фото: з особистого архіву Михайла Драганчука

Ви популярний No-till-блогер, як прийшло рішення цим зайнятися?

Михайло Драганчук: З розуміння, що для того, щоб в Інтернеті з'явилася якась корисна інформація, її хтось там повинен розмістити. 15 років тому, коли я відкрив для себе Інтернет, ресурсів на аграрну тематику було мало, мало було також корисної інформації, зате було багато «плачу Ярославни».

І мені захотілося створити для фермерів джерело не тільки корисної інформації, але і натхнення. Так з'явився перший мій сайт «Фермерський бізнес». YouTube-канал No-Tiller активно розвиваю останні 6 років, на ньому ділюся як своїм досвідом, так і прикладами успішного впровадження No-till як у нашій країні, так і за кордоном.

Зараз фермеру легше і доступніше знайти інформацію в YouTube, ніж у наукових установах.

Та й рівень довіри до відеоконтенту фермерів вище, ніж до досліджень, у яких немає зв'язку з практикою. Тому відеоблоги реальних фермерів із практичними порадами в даний час стають трендом.

До того ж зараз кожен фермер має доступ до Інтернету. Можна перебувати в маленькому селі й у пошуках нового спілкуватися з усім світом. А можна жити у великому місті, «варитися у власному соку» і не приймати нові технології. Кожен обирає свій шлях!


Наталія Помянська, AgroPortal.ua