logo

Аналітика

Три роки «в мінусі», або Чи є шанс в українського цукроваріння

Три роки «в мінусі», або Чи є шанс в українського цукроваріння

Аналітика 27 січня 2020. 06:56 5865

Серед основних світових трендів ринку цукру 2019/2020 МР — зниження виробництва, дефіцит на ринку та зростання цін. Серед особливостей українського сезону — скорочення виробництва цукру майже на 20%, 9 заводів так і не запустилися в роботу, а виробничий сезон скоротився на місяць.

Екс-заступник голови правління НАЦУ «Укрцукор» Руслана Яненко розповіла AgroPortal.ua, що минулого сезону працювало 33 цукрові заводи, які переробили 9,84 млн т цукрових буряків і виготовили 1,48 млн т цукру, що майже на третину менше, ніж попереднього року. Такий результат був прогнозованим, адже світовий профіцит цукру, що тривав останні три роки, суттєво вплинув і на український ринок.

«Зменшення кількості сировини потягнуло за собою скорочення виробничих потужностей і, як наслідок, зменшення виробництва цукру в цілому. Цей сезон вже далеко не перший, коли цукровики працюють «в мінус», ресурси для виробництва практично вичерпані. За попереднім опитуванням виробників, спостерігається як зменшення і вихід із бізнесу, так і незначне збільшення площ тими, хто має інші напрямки діяльності, за рахунок яких перекриває «мінус» в цукроварінні. В загальному рахунку очікуємо подальшого просідання посівних площ», — зазначає Руслана Яненко і додає, що ще рано говорити про якийсь формалізований прогноз посівних площ, адже велика кількість виробників — не тільки цукрових заводів, а й відокремлених аграріїв — ще визначаються та можуть коригувати обсяги. Проте збільшення посівних площ очікувати не варто.

Джерело фото: НАЦУ Укрцукор
Джерело фото: НАЦУ Укрцукор

За інформацією Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, українські аграрії зібрали в 2019 році 9,8 млн т цукрових буряків із площі 220 тис. га при середній урожайності 44,6 т/га. У 2018 році було зібрано 13,5 млн т буряків із найвищим показником середньої урожайності — 49,4 т/га.

Наприклад, на Вінниччині 2019 року площу під цукровими буряками скоротили до 44,2 тис. га — це майже на 10 тис. га менше, ніж було у 2018 році. Також далася взнаки низька врожайність, і в області завершили сезон цукроваріння з найнижчим за останні чотири роки показником. На шести заводах загалом зварили 331 тис. т цукру — на 93 тис. т менше за показник 2018 року. Але навіть за такого істотного зниження область залишається лідером у виробництві цукру.

Загалом за результатами цукроваріння 2019/20 МР у трійці лідерів Вінницька обл. — 331,9 тис. т, Хмельницька обл. — 192,8 тис. т і Тернопільська обл. з показником 186,4 тис. т.

Проте посіви цукрових буряків скорочуються не лише в Україні, але, наприклад, й в Чехії. За прогнозом Міністерства сільського господарства Чехії, у 2019/2020 МР виробництво білого бурякового цукру очікується на рівні 530 тис. т, що на 43 тис. т менше рівня минулого року. А посівні площі цукрових буряків у 2019 році склали 60 тис. га проти 66 тис. га у 2018 році.

Світовий ринок цукру в 2020/21 МР

 Джерело фото: science.howstuffworks.com
Джерело фото: science.howstuffworks.com

За розрахунками аналітичного агентства F.O. Licht, світовий ринок цукру в 2020/21 МР може виявитися в значному дефіциті у 4,6 млн т після меншого дефіциту у 4,2 млн т в 2019/20 МР. Надалі очікується, що ринок повернеться до більш збалансованої ситуації, і запаси знову зростуть.

Азія залишиться найбільшим виробником цукру в світі. Вже через три роки — у 2024/25 МР — тут, за прогнозами, виробництво може зрости до 83,7 млн т з 78,0 млн т у 2018/19 МР. Очікується, що Індія і Таїланд залишаться основними виробниками цукру в регіоні.

Виробництво цукру в Південній Америці, згідно з оцінками, сягне 44,1 млн т у 2024/25 МР, що приблизно на 8,6 млн т більше, ніж у 2018/19 МР. Передбачається, що Бразилія залишиться головною рушійною силою в регіоні.

Виробництво цукру у Північній і Центральній Америці, за оцінками, навряд чи зміниться з 25,3 млн т у 2024/25 МР, оскільки очікується, що більшість країн збільшать своє виробництво незначно. Найбільшим виробником є США, за якими йдуть Мексика та Гватемала.

Африка, за прогнозом F.O. Licht, виробить у 2024/25 МР 14,1 млн т у порівнянні з 12,5 млн т у 2018/19 МР. Додаткові потужності з переробки та збільшення посівних площ призведуть до збільшення обсягів виробництва.

Експерти зазначають, що перехід світового ринку цукру в фазу дефіциту має забезпечити більш сприятливі умови для виробників. Очікується, що після досягнення ринком рівноваги у 2021/22 МР баланс знову стане профіцитним. А вже у 2024/25 МР світове виробництво цукру може скласти близько 200 млн т — зростання у порівнянні з 184 млн т.

Цінові особливості сезону

За словами Руслани Яненко, протягом 2019 року внутрішні ціни на цукор були доволі мінливими, проте навіть на найвищому їх рівні вони не покривали витрат на виробництво.

На внутрішню ціну на цукор значно впливають світові ціни, прямо пропорційно до обсягів експорту. Тобто, коли вітчизняні цукровари реалізовували на зовнішні ринки близько третини виробленої продукції, можна було прослідкувати чітку тенденцію вирівнювання внутрішніх цін відповідно до світових.

«На даний момент ситуація склалась таким чином, що обсяг виробництва цукру доволі сильно «просів», проте за умови незначних експортних показників цей обсяг тисне на ціни. Так, рівень світових цін не дуже стимулює до експорту, тому зараз акцент на внутрішньому ринку, а різниця між внутрішніми і експортними цінами доволі велика. Проте ця ціна не покриває витрат на виробництво цукру в Україні. І на даний момент цінова ситуація у світі залишається критичною, особливо з огляду на експортний потенціал українських виробників. Лондонська біржа, станом на початок січня, торгується по 360 $/т, що відповідає рівню попереднього року, хоча були очікування на зростання ціни у зв’язку з прогнозованим світовим дефіцитом. Вирішальну роль у цьому зіграли дії стосовно збільшення безмитного експорту етанолу до Бразилії із США, цінова ситуація на ринку енергоносіїв (що через етанол здійснює свій вплив на цукор) та Індія, яка підтримує внутрішнє виробництво незалежно від цінової ситуації», — зазначає експерт.

Як пояснює головний виробник насіння цукрового буряку в світі та в Україні — компанія SESVANDERHAVE (Бельгія) — збільшення цін на сиру нафту призвело до зростання виробництва біоетанолу з цукрової тростини в Бразилії і, відповідно, зниження виробництва цукру і скорочення його пропозиції на міжнародних ринках. Разом із тим, триваюче ослаблення обмінного курсу бразильського реалу до долара і поліпшення видів на урожай цукрової тростини в Індії притупили зростання цін. У цілому, за підсумками 2019 року, ціни на цукор зросли лише на 1,6% у порівнянні з 2018 роком, що пояснюється незначним скороченням як глобальної пропозиції, так і попиту.

Солодкі прогнози: цукор подорожчає вже весною

Експерти прогнозують, що зростання цін на цукор в Україні варто очікувати вже навесні 2020 року, коли на цю продукцію зростає попит.

«Цінники почнуть змінюватися ближче до весни, і тенденція продовжиться влітку, у сезон заготівлі ягід», — зазначає економіст Леонід Козодой.

За словами Руслани Яненко, стосовно внутрішніх цін, то на них впливає не тільки внутрішній ринок, що з кожним роком стає меншим у зв’язку зі зменшенням чисельності населення та впливом тенденцій правильного харчування, яке диктує зменшення споживання цукру, а й обсяги виробництва та реалізації цукру Російською Федерацією, що в поточному сезоні звітує про рекордне виробництво. Оскільки проблем із перевезенням цукру до країн Середньої Азії Росія не має, а російський цукор продається за значно нижчою ціною, ніж український, експортні поставки будуть складати до 1 млн т.

«Тобто конкуренція на ринках, які завжди були найбільш прибутковими для українських виробників, посилюється, і необхідно шукати нових імпортерів», — радить Руслана Яненко.

Технології, які дозволяють вижити

Наразі найбільші виробники цукру в Україні змагаються за першість у галузі за кількістю виробленого цукру, показниками цукристості та енергоефективністю. В НАЦУ «Укрцукор» працюють над рейтингом лідерів сезону і чекають на останні показники від усіх цукрових заводів.

Тим часом компанія A’SPIK GROUP обладнала свій цукровий завод «Старокостянтинівцукор» сучасною високотехнологічною ТЕЦ на твердопаливних котлах, що дозволяє заощаджувати природний газ та зменшувати власні витрати на виробництво цукру. Це перший цукровий завод в Україні, який почав працювати на вугіллі з параметрами котлів 500?С і 65 атмосфер тиску.

В компанії зазначають, що будівництво теплоелектроцентралі було нагальною потребою, адже, використовуючи природний газ, цукровики не могли заощаджувати енергоресурси. Більше того, у перспективі така ситуація загрожувала втратою конкурентоспроможності на ринку. До модернізації на підприємстві виробляли 65 т пари та 4 МВт електроенергії, а нині завдяки новітнім технологіям енергоефективність зросла на третину — з 45 т пари підприємство отримує 5,5 МВт електроенергії, 1,5 з яких йде на продаж.

«Завдяки сучасній ТЕЦ ми повністю відмовилися від природного газу, а нові твердопаливні котли та парова турбіна нарешті не лише усунули проблеми із забезпеченням підприємства електроенергією, а й надали змогу продавати її надлишок до об’єднаної мережі за фіксованим тарифом. У такий спосіб вугілля та нове обладнання дозволяють суттєво зменшувати собівартість нашого цукру», — розповідає генеральний директор групи компаній A’SPIK GROUP Олександр Співак.

За його словами, наразі компанія імпортує вугілля з Польщі, а інвестиції у будівництво нової теплоелектроцентралі, що були здійснені три роки тому, вже окупилися. До речі, робота на твердопаливних котлах є сучасним європейським досвідом.

«Що ж стосується шляхів зниження собівартості, то цукровики проводять планомірну роботу із підвищення показників виходу цукру та зменшення витрат на енергоносії, оскільки саме вони складають найбільшу частку в структурі собівартості переробки цукрових буряків. Також уже цілий ряд цукрових заводів має біоенергетичні комплекси, що допомагають знизити залежність від покупних енергоносіїв, отримати додатковий продукт до реалізації та вирішити екологічні питання, пов’язані з побічною продукцією (мелясою та жомом). Варто акцентувати увагу на тому, що, незважаючи на затяжну фінансову кризу, цукровики продовжують здійснювати капітальні інвестиції. Проте існування мита на ввезення обладнання для цукрового виробництва доволі відчутно здорожує модернізацію — на даний момент діє ставка в 10%», — зазначає Руслана Яненко.

Тож ситуація в цукровій галузі залишає бажати кращого. Працювати декілька сезонів «в мінус» і перекривати втрати резервами чи прибутками з інших секторів — такого принципу дотримується більшість виробників.

«Проте не у всіх ще є ті резерви в розпорядженні, про що свідчить і зменшення кількості цукрових заводів, які працювали в поточному сезоні, і «вирізання» колись потужних підприємств. З огляду на низькі ціни на цукор, а разом із ними і на цукровий буряк, кількість відокремлених аграріїв, що мають бажання вирощувати цю доволі складну культуру, зменшується. Як результат — цукровим заводам не вистачає сировини. Для повноцінної роботи необхідно мінімально 100 днів, щоб покрити витрати на запуск заводу, а це ще більше ускладнює і без того не найкращу фінансову ситуацію», — коментує Руслана Яненко.
За її словами, щоб виробництво цукру в Україні було прибутковим, необхідно робити акцент на ефективності та собівартості, оскільки на ціну впливати неможливо, адже вона встановлюється попитом і пропозицією, а не бажанням операторів ринку.


Людмила Лебідь, AgroPortal.ua


Ключові новини аграрного ринку в Telegram

Новини

Показати все

Блоги