Клуб агроефективності: пазли універсального фермерського сезону

30 жовтня 2018, 06:55 3361

Координатор програм ООН в Україні Ніл Вокер за дипломатичним розкладом мав приділити півгодини відвідуванню фермерського господарства «Степок» біля Запоріжжя. Але пробув там аж 4 години! На дорогу попросив улюбленого базиліка.

Дипломат ніяк не міг надихатись ароматами цілющих трав. Захоплювався, як все мудро облаштовано на ділянках, де все гармонійно квітне і гуде від бджіл та маси інших комах. Поряд із культурами передбачені спеціальні посадки і ділянки диких рослин — природні оази, куди господарі навіть зносять комашині гнізда, щоби не зашкодити. «Доводиться зупинятися в роботі, зате по можливості зберігаємо оточення недоторканним», — пояснюють.

Крім вирощування трав, кукурудзи, квітів та овочів, ще й відгодовують свиней, тримають кіз і курей.

Від найманих до власників

«Спочатку спеціальності агронома по захисту рослин і агрохіміка-ґрунтознавця не давали хорошого достатку нашій молодій сім»ї«, — зізнаються Ірина та Євгеній Парасочки. Додатково вирощували помідори, цукрову кукурудзу і моталися в Росію їх збувати.

Євгеній згодом працював агрономом у фермерському господарстві, потім — агрономом-консультантом з продажу ЗЗР у спеціалізованому магазині. »Інші навколишні магазини плакали, бо клієнти вибирали саме нас. Ми ж не просто «втюхували» товар, а досліджували проблему кожного, рекомендували цілі технології. Господар у грошах піднявся, але нашої ролі ніхто не цінував«.

Євгеній грюкнув дверима. Родина сказала: більше нами ніхто не помикатиме. 8 років тому створили власне фермерське господарство «Степок».

Трави замість овочів

До 2010 року сім«я на фермерській землі займалася технічними культурами, овочами і квітами. Бракувало робочих рук. Міркували, як організуватися так, щоби справлятися самотужки.

Колеги познайомили з кримським досвідом вирощування та переробки лікарських трав. «Ми ними ще з інституту цікавилися, книжки збирали», — розповідає Ірина. Взяли насіння, уклали договір на вирощування. Розсаду змогли вирощувати самі з насіння у теплиці (так економніше), благо, вже мали досвід на квітах.

Трави розташували на крапельному зрошенні, на колишніх овочевих ділянках. Культивують багаторічні — душицю лікарську, мелісу, м«яту таврійську, тим«ян, шавлію мускатну, а також види базиліку. Вирощують рідкісний в Україні орегано грецький.

Радять початківцям: набратися терпіння і пережити перший рік. Бо одразу багаторічники урожаєм не порадують. Літо пішло на боротьбу з бур«янами, гербіциди не застосовують. «Вже наступного року трави сказали «дякуємо» за нашу турботу і дали очікуваний врожай», — згадує Ірина.

Постійно намагаються відшліфувати своє виробництво, бо із цієї сировини партнери готують навіть продукцію на експорт: наприклад, у Португалію і Францію. Долають при цьому кілька етапів прискіпливих перевірок. Тільки після досліджень відібраних зразків партнери повідомляють, чи згодні брати цілу партію. Треба бути готовим до надсуворого контролю — ще одна порада від фермерів.

Під спецзамовлення партнерів придбали січкарню і спеціальний подрібнювач — щоби готувати рослини до відправлення у потрібній фракції.

Євгеній та Ірина Парасочки стали справжніми консультантами, діляться своїми багаторічними спостереженнями. На нещодавній конференції «Трав«яний бізнес-2018» у Миколаєві докладно розповідали про особливості кожної рослини.

Практично всі роботи здійснюють вручну самі. На жаль, переконалися, що наймані працівники часто псують продукцію через неуважне чи неакуратне ставлення.

«Важко знайти свідомих, добросовісних працівників, — скаржиться подружжя. — А для нашого продукту це найголовніше. Більшість чекає якихось подачок, субсидій, дотацій від держави, влади. Колгоспний лад, на жаль, привчив до крадіжок, халтури».

По допомогу звертаються хіба що до дітей та онуків.

Свій сезон поділили на чіткі етапи

Увесь фермерський сезон у цій роботящій родині чітко розподілений на конкретні щорічні етапи. Трави також завели, щоби зайняти себе роботою у певний відрізок часу.

«З 20 січня по 15 червня — у теплиці вирощуємо квіти та розсаду овочів, — починає перераховувати Ірина. — Це моя турбота. Тим часом чоловік торгує на ринку. Заодно вивчає аудиторію, спілкується з клієнтами. Використовуємо зручну логістику: 15 км від Запоріжжя».

Продукт на продаж свій, так би мовити, крафтовий: крім квітів, збувають яйця від курей, молоко і сири від кіз.

Упродовж року вирощують 30-40 свиней. Просто продавати зерно невигідно. Оптимальніше отримувати м«ясо і гній для удобрення землі.

Комбікорми для своїх тварин готують самі.

Потім поетапно виходять на ділянки з овочами — картоплею, капустою, салатами, а також із солодкою кукурудзою.

Вирощують принципово без хімії. Твердять, що завдяки своїй технології не мають багато проблем із хворобами та шкідниками, тому радять її й іншим овочівникам.

Напружений графік не переривається до середини листопада. Лише тоді фермери дозволяють собі відпустку і їдуть у подорожі на 2 тижні. Не довше, бо живність чекає.

Переконані: універсальість — це порятунок, ознака стабільності для фермера. Хто ставить на монокультуру, дуже ризикує.

«Куркулі»

«Головне багатство, яке у нас є, — це знання», — впевнені Євгеній та Ірина.

«У селі всі бачать, які гарні врожаї ми збираємо, який щадний до екології бізнес ведемо. Здається, нас вважають білими воронами. А ще називають… куркулями, — сміються Парасочки. — Хоча особливими прибутками похвалитися не можемо. Справно сплачуємо податки. У напружені періоди сезону, буває, працюємо і по 12-14 годин на добу.

Зате нікому нічим не зобов«язані, незалежні. І займаємось справою, яка приносить нам задоволення і користь».


Для довідки: ФГ «Степок» активно підтримує Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP