Микола Шкурко: Покращення ситуації у льонарстві можна очікувати через 5-10 років

18 липня 2016, 07:24 4392

Льон і лляна олія залишаються трендом у багатьох країнах світу завдяки своїм унікальним цілющим властивостям. В той же час, в Україні льон — нішова, малопоширена культура, площі під якою в останні роки не перевищували 60 тис. га.

AgroPortal.ua поспілкувався з генеральним директором ТОВ «Просвітньо-виробничо-комерційна фірма «Сяйво» Миколою Шкурко і спробував розібратися, чому так мало льону вирощується в Україні, чи є потенціал розширення виробництва і що це дасть вітчизняним виробникам.

У порівнянні зі світовим застосуванням льону та продуктів його переробки, як Ви можете охарактеризувати цей ринок в Україні?

Микола Шкурко: Хоча популярність льону в світі зростає, в Україні культура залишається нішовою (0,2% усіх посівів) і займає незначний сегмент ринку олійної сировини (0,8% посівів олійних). Це пов’язано з обмеженістю в Україні збуту як насіння льону, так і продуктів його переробки.

У Канаді насіння льону — це вже не окрема харчова складова, а повноцінний продукт харчування: спеціальна Національна програма рекомендує включати до 12% насіння льону в хлібобулочні вироби. У Німеччині в хлібопекарській галузі застосовують близько 60 тис. т насіння льону на рік (це майже 1 кг на людину). А в США рекомендується споживати не менше трьох порцій цільного зерна на день, що відповідає трьом столовим ложкам. Наприклад, у вигляді ситних хлібців чи в розмеленому вигляді як присипку.

У нас же внутрішнє споживання і його переробка на промислових підприємствах незначні. Не популяризується здорове харчування, обов’язковим елементом якого є льон.

Олійно-жирові комбінати також не займаються переробкою насіння льону. Для здійснення переробки такого насіння потрібно сформувати відповідні запаси сировини для забезпечення безперервної роботи технологічної лінії та виробництва олії в достатньому обсязі для формування товарної партії.

Незважаючи на досить широкий спектр застосування льону і продуктів його переробки, в Україні льон олійний належить до експортних культур. І хоча якраз експортування насіння льону є перспективним у світлі зростання його популярності в світі, в Україні і вирощування, і експорт призупинили свій розвиток на позначці 50-60 і 25-30 тис. т на рік відповідно, що в 10 разів менше, ніж у Росії чи Казахстані та в 20 разів менше, ніж у Канаді.

Чому в Україні темпи нарощування виробництва льону низькі? Можливо це пов’язано з низьким попитом на нього з боку переробників?

Микола Шкурко: Насправді на внутрішньому ринку немає конкуренції між експортерами й великими переробниками, об’єднаними в асоціації «Укроліяпром», бо для них наявні обсяги льону мізерні. Вони ініціювали введення вивізного (експортного) мита на льон і рижій, що діє з 1999 р. до цього дня. І наступили на граблі — льону сіють мало, а рижій взагалі перестали вирощувати.

І хоча якраз експорт насіння льону є перспективним, він також призупинив свій розвиток. Експерти вважають, що зростання вирощування насіння льону та його експорту суттєво гальмує мито в 10%. Вивізне мито на льон зменшує внутрішню ціну реалізації і не дає можливості сільгоспвиробникам продати товар за вигідними цінами. Для експортера лляне насіння стає нерентабельним, бо мито збільшує його собівартість і робить його неконкурентним на світовому ринку.

Оператори ринку впевнені, що після скасування мита зросте попит, а відтак і пропозиція. Оскільки буде можливість збільшити агровиробництво, завантажити як переробні потужності, так і наростити експорт. Нині Україні вкрай важливо зберегти статус експортера льону. У нас під боком величезний європейський ринок збуту льону, а першість займають Канада, Росія, Казахстан. В України є величезна перевага — можливість оперативно постачати невеликі партії, адже з Канади, наприклад, потрібно замовляти ціле судно, що потребує багато обігових коштів. Це робить нас привабливим партнером, а також вирішує проблему зберігання сировини. Тож Україна має не тільки перспективи, а й переваги, тому може відвоювати значну частину дорогого ринку Європи.

Ви вважаєте, що саме наявність експортного мита стримує зростання виробництва льону та робить його разом з рижієм нішовою культурою?

Микола Шкурко: Це першочергова проблема. І вирішення її нескладне. У Верховній Раді України нині перебуває на розгляді законопроект № 4737  «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» у частині скасування вивізного (експортного) мита на насіння льону, подрібненого або не подрібненого, та рижію».

Від генерального директора асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука надійшов лист до Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України «з проханням  не допустити внесення змін». Викладене в даному листі не містить аргументації, перекручує дійсність, вводить в оману державні органи і громадськість.

Так, теза, що «наявність вивізного (експортного) мита не є тим фактором, який стримує виробництво та експорт деяких видів олійних культур» не має економічного підґрунтя, бо, як відомо, мито суттєво збільшує собівартість реалізації на експорт. Експортер змушений понижувати ціну закупівлі у виробника аби витримати конкуренцію.

Аргументи на користь скасування мита як перепони для зростання льоновиробництва було наведено ще 2014 р. в науково-дослідній роботі Інституту олійних культур Національної  академії аграрних наук України під назвою «Підготовка пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності льону олійного та рижію на вітчизняному аграрному ринку, обґрунтування скасування експортного мита на насіння льону олійного й рижію в Україні на основі аналізу ринку олійних культур України». Переконливий солідний документ, з яким варто ознайомитися депутатам для прийняття рішення.

Інша теза пана Капшука про те, що «експортне мито на насіння льону та рижію не забороняє їх експорт, а лише вирівнює умови як для внутрішньої переробки, так і для поставки на експорт» також не відповідає дійсності.

Вивізне мито вводилося в 1999 р. з подачі асоціації «Укроліяпром» в інтересах своїх членів з метою створення переваг для переробників соняшнику і одного переробника льону та рижію, що стало мотивацією для залучення інвестицій для збільшення виключно переробки соняшнику. Ці потужності зараз вдвічі перевищують валовий збір соняшнику, посівні площі якого досягли критичної межі і становлять загрозу екологічному балансу внаслідок порушення сівозмін.

Дані бюлетня Українського науково-дослідницького інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України «Олійно-жирова галузь України» свідчать, що відсутність вивізного мита на насіння ріпаку і сої не є перепоною для стрімкого нарощування їх переробки, водночас за наявності такого мита на льон і рижій переробку їх на підприємствах «Укроліяпрому» зменшено до мінімуму на льон і не провадиться для рижію.

Здавалось би, такий «залізний» аргумент «Укроліяпрому» як те, що «торгувати олією» вигідніше, бо «чим більша додана вартість формується у держави, тим більше надходжень до бюджету» на повірку не відповідає державним статистичним даним.   

Ці дані стосовно великих переробних підприємств, членів асоціації «Укроліяпром», показують, що вони застосовують 100% давальницьку схему переробки і демонструють низькоприбуткову, а то й збиткову діяльність. Якби перероблений соняшник було експортовано, то бюджет отримав би тільки за останні два роки в 42 рази більше надходжень!

Досвід зарубіжних країн свідчить, що гарантуванням надходжень до бюджету від переробки олійних є введення вивізного мита на необроблені продукти переробки. Так, наприклад, в Аргентинській Республіці запроваджено вивізне мито на провідну олійну культуру — сою і продукти  її переробки в розмірі: соєві боби — 30%, нерафінована соєва олія — 27%, соєвий шрот — 27% від митної вартості. За кордоном стимулюють експорт кінцевих продуктів з високою доданою вартістю переробки. Підприємства асоціації «Укроліяпром» навпаки демонструють зниження випуску готової продукції — фасованої рафінованої дезодорованої олії, майонезу, маргарину на внутрішньому ринку і майже повну відсутність їх експорту. Такі дані подано в інформаційно-аналітичних бюлетенях Українського науково-дослідницького інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України «Олійно-жирова галузь України».

У згадуваному листі «Укроліяпрому» перекручено інформацію про втрати бюджету у разі скасування мита на льон, що нібито далі зростатимуть.

Насправді ж за умов скасування мита на льон наявні втрати бюджету буде  компенсовано за рахунок зростання обсягів вирощування льону і, відповідно, сплати податків сільгоспвиробниками і експортерами.

Таким чином, наполягання на збереженні вивізного (експортного) мита на насіння льону і рижію є нічим іншим як прикриттям для збереження такого мита на насіння соняшнику, що не дає адекватного ефекту для держбюджету. Доки не подолаємо цей спротив, нема чого сподіватися на зростання вирощування і експорту насіння льону,  а що таке рижій — забудемо взагалі.

Припустимо, експортне мито відмінили, чи зможе український льон конкурувати зі світовими виробниками? Які напрямки експорту Ви вважаєте перспективними для українського льону?

Микола Шкурко: Основні країни-виробники олійного льону в світі — це Канада, США, Росія, Казахстан. Частка Канади сягає близько 40%. Але найбільшу конкуренцію на ринку Європи складає льон з Росії та Казахстану, де нема мита, а навпаки — режим найбільшого сприяння. Тамтешні виробники насіння льону знаходяться в більш виграшній ситуації, ніж українські. По-перше, існує програма державної підтримки вирощування льону. Аграріям виплачують дотації. Крім того, вони мають власні енергетичні ресурси, тому ціни на пальне, мінеральні добрива та пально-мастильні матеріали є нижчими за українські, що, відповідно, також зменшує собівартість вирощеної продукції. Але, насамперед, у них немає вивізного мита на насіння льону.

Тому головний напрямок експорту українського льону — Південно-Східна Азія. На другому місці — Близький Схід і тільки потім Європейський Союз. Хоча експорт насіння льону з України на європейський ринок є вигіднішим, оскільки, за даними митної статистики, 2015 р. ціна 1 т сягала 485 €, тоді як на азійському напрямку — 370 €, за рахунок якісних параметрів.

Варто також окремо зазначити, що в країнах Європи щорічно попит на насіння льону сягає близько 600-700 тис. т, з яких основну частину займає продукція з Канади та Росії. З огляду на географічну відстань вигідним є саме експорт українського льону, що має більше конкурентних переваг. Тому цей традиційний ринок є перспективним для вітчизняних експортерів.

Проте, дехто в Україні не хоче вільної торгівлі з ЄС. Такий висновок випливає з Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у частині збережених вивізних (експортних) мит.

Так, Додаток І-С Угоди передбачає поступове зменшення ставки вивізного мита на льон з 10 до 0%, починаючи з цього року протягом наступних десяти (!) років (на 0,9% щороку). Отже, покращення ситуації у льонарстві слід очікувати через 5-10 років. А переробники льону і далі гарантовано будуть забезпечені додатковою прибутковістю, щоправда не реалізованою, а експорт льону не витримуватиме конкуренції. Економічних обґрунтувань таких односторонніх переваг Міністерство економічного розвитку і торгівлі не надає. Підрахунки, проведені нашою компанією, доводять, що ефект від мита перекривається зростанням виробництва насіння льону 1,5-2 рази, тобто на рівні 100-150 тис. т.

На жаль, на Міністерство аграрної політики і продовольства, ні Мінекономрозвитку, ні Міністерство закордонних справ не надають суб’єктам господарювання компетентної інформації, зокрема стосовно ринків льону.

За даними Ради з питань льону Канади, насіння льону використовується в трьох основних напрямках — для харчування, виробництва кормів та промислової переробки. Відтак напрямки реалізації є на трьох ключових ринках: Північної Америки, Європи, Китаю. У США передбачається зростання споживання в усіх трьох сегментах. Європейські країни сконцентровані переважно на промисловій переробці насіння льону, нарощуючи однак потенціал для використання насіння льону як харчової продукції. Невичерпний потенціал для нарощування обсягів імпорту насіння льону має Китай, який використовує цей продукт також у всіх трьох галузях. У найближчі роки збільшити рівень імпорту насіння льону може Індія, населення якої скоро перевершить китайське. Очевидно, що й українські експортери мають гарні перспективи на цих ринках.

Які фактори стримують нарощування експорту льону, окрім мита?

Микола Шкурко: До ринкових факторів, які стримують нарощування експорту, відносяться: непрогнозованість і відсутність стратегії розвитку внутрішнього ринку льону; відсутність асоціації, що має просувати конкретні інтереси суб’єктів ринку у ланцюгу «власник сорту/оригінатор — виробник насіння — виробник товарного насіння — експортер».

Ще однією причиною, що стримує нарощування експорту, є висока собівартість льону через виробничі фактори: низький рівень урожайності — 7-12 ц/га; висока норма висіву рослин на 1 га — 35-45 кг (у порівнянні з іншими олійними); нестабільність виробничих показників, що відображається в коливанні посівних площ і обсягів валового збору культури; відсутність інтегрованих підприємств, кластерів, асоціацій — замкнутих циклів з виробництва та експорту льону.

Миколо Пантелійовичу, як Ви вважаєте, які фактори формують попит та ціноутворення на ринку льону?

Микола Шкурко: Льон є альтернативною культурою ярому ріпаку за розміщенням у сівозмінах, а за споживанням може відвоювати площі у більш поширеного соняшника. Основна перспектива льону — альтернатива соняшнику. Прийде час, коли справжні господарі своєї землі будуть перейматися її родючістю, збагаченню для майбутнього.

Льон можна вирощувати в різних регіонах України, він є значно кращим попередником.

До того ж, льон має просту технологію вирощування, майже не потребує застосування інсектицидів. Це є також підставою для того, щоб він знайшов гідне місце в здоровому харчуванні. 

В основі ефективності виробництва продукції є її собівартість та ціна реалізації. У 2015/16 рр ціни на насіння льону мали значні коливання. Якщо на початку сезону таке насіння закуповували по 7,5 тис. грн/т, то на початку лютого його вартість підвищилася до 10 тис. грн. На це вплинув попит. Разом з тим, такі ціни не перевищують вартість іншого олійного насіння: соняшника і сої. Загалом цінова ситуація на внутрішньому ринку влаштовує виробників, тому що вирощування льону потребує менше вкладень на га і виніс поживних речовин менший. Вирощування льону обходиться у півтора рази дешевше, ніж виробництво соняшнику.

Таким чином, у поточному сезоні за ціни товарного насіння в середньому на рівні 8 тис. грн/т, загальних витрат при вирощуванні цієї культури у 6 тис. грн/га, враховуючи урожайність 15 ц/га, прибуток від господарювання становить 3 тис. грн/га, а рентабельність може сягати 50 %, але в дійсності далека від цих показників.

У силу неорганізованості покупців інколи виникає безпідставний ажіотажний попит на насіння льону, викликаний малою пропозицією та великим бажанням вийти на міжнародний ринок. Найчастіше це трапляється серед «новачків» або некваліфікованих операторів ринку.

Це спричиняє підйом ціни, яка стає неконкурентною, непрохідною на зовнішньому ринку. Дана проблема могла б бути попереджена та усунена галузевою асоціацією, якої, нажаль, досі немає.

На тлі стрімкого зростання виробництва льону в Канаді, Росії, Казахстані, де нижча собівартість та немає вивізного мита, цінові ножиці, а саме падіння світової ціни на льон на 30%, роблять проблематичною присутність України на ринку льону.

Які перспективи в українських нішових культур, зокрема льону, на Ваш погляд?

Микола Шкурко: На даний час Україна перебуває лише на початковій стадії економічного розвитку з низьким рівнем суспільного виробництва, а проблема її економічного розвитку полягає, в основному, у відсутності цілеспрямованої довгострокової стратегії, яка б базувалася на виваженій концепції захисту, становленні та розвитку вітчизняного ринку товарів, в тому числі насіння льону. Обнадійливий план реформ «3+5» в аграрній галузі запропонував міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий. Мова йде про три пріоритети і п’ять напрямків, серед яких «Органічне землеробство та нішеві культури».

Але зараз для експортера лляне насіння стає нерентабельним, бо мито в 10% і невідшкодування експортерам ПДВ робить його неконкурентним на світовому ринку.

Також розширення ринку льону в Україні гальмується деструктуризацією суб’єктів ринку та відсутністю державних програм, спрямованих на розвиток галузі.

У цьому питанні надзвичайно корисним може бути досвід Канади. Створення асоціацій, подібних до канадських, урядові програми, спрямовані на популяризацію льону та підтримку виробників, систематична дослідницька й аналітична робота задля поліпшення якості та прогнозування ринку в сукупності з відміною вивізного мита створять передумови для потужного виходу на міжнародну арену такого українського товару як насіння льону.

Наостанок, що Ви могли б побажати учасникам ринку?

Микола Шкурко: У зв’язку з розглядом у Верховній Раді згадуваного законопроекту про скасування вивізного мита на насіння льону та рижію, з’явилася нагода зрушити з місця справу об’єднання операторів ринку льону і разом досягти цієї мети. Нині формується ініціативна група, хочу побажати їй успіху та запрошую долучатися до неї.

Як людина, що починає свій день з ложки насіння льону, розмеленого перед додаванням у різноманітні страви, вважаю, що він має великі перспективи. Тому на часі є прийняття в нашій державі Національної програми здорового харчування, яка включатиме льон. Побажаємо українцям і в цьому успіху!

Дякую за змістовну розмову!


Катерина Золотаренко, AgroPortal.ua